Тема 7. Суб‘єктивна сторона злочину.

Поняття, значення суб’єктивної сторони злочину. Вина як основна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми вини.

Поняття і види умислу. Інтелектуальний і вольовий моменти умислу. Прямий умисел, непрямий умисел. Інші види умислу.

Поняття необережності і її види. Злочинна самовпевненість. Відміна самовпевненості від непрямого умислу. Злочинна недбалість. Невинне заподіяння шкоди: казус, випадок. Складна (змішана) форма вини.

Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.

Помилка в кримінальному праві та її значення при вирішенні питання про кримінальну відповідальність. Юридична і фактична помилки, їх вплив на кримінальну відповідальність і кваліфікацію злочину.

Питання винесене на самостійне опрацювання:

Помилка і її вплив на кримінальну відповідальність.

У кримінальному законі відсутні норми щодо характеру помилки особи стосовно своєї поведінки. Це питання вирішується теорією кримінального права і судовою практикою щодо окремих категорій кримінальних справ на підставі положень закону про вину та її форми. Помилка — це своєрідна форма психічного ставлення людини до вчиненого нею діяння та його наслідків.

Помилка в кримінальному праві — це неправильне (хибне) уявлення особи про юридичне значення та фактичний зміст свого діяння, його наслідків та інших обставин, що передбачені як обов'язкові ознаки (елементи) у відповідному складі злочину.

У правовій літературі розрізняють два види помилок:

юридичні та фактичні.

Юридична помилка — це хибне уявлення особи:

1) щодо злочинності чи не злочинності її діяння та його наслідків;

2. щодо кваліфікації вчиненого нею злочину;

2. щодо виду та розміру покарання, яке може бути їй призначене за вчинений злочин.

Кримінальна відповідальність не настає, якщо особа помилково вважала, що вона вчинила злочинне діяння, в той час як кримінальний закон таке діяння не вважає злочином.

Наприклад, С. з метою збільшити свої особисті заощадження скуповував у окремих громадян іноземну валюту. С. вважав, що він вчинив злочин — порушення правил про валютні операції. Насправді ж такі дії не утворюють складу злочину, а належать до адміністративних правопорушень, за які застосовуються лише заходи адміністративного впливу.

Якщо ж особа вчинила діяння і при цьому помилково вважає, що воно не є злочинним, в той час як таке діяння заборонено кримінальним законом, така особа підлягає кримінальній відповідальності за вчинений нею злочин. Тут діє загальне правило — незнання закону не звільняє від кримінальної відповідальності, оскільки особа до вчинення певних дій мала можливість знати закон, яким заборонено вчинення певних дій, але не скористалася чи не забажала скористатися такою можливістю. Закони завжди публікуються у пресі і доступні для ознайомлення кожному, хто бажає і мусить знати, що забороняє кримінальний закон. Однак це загальне положення може бути спростовано судом за наявності певних обставин, які в окремих випадках виключають можливість особи знати про наявність певного закону. Така особа не підлягає кримінальній відповідальності.

У тому випадку, коли особа допустила помилку щодо кваліфікації вчиненого злочину (наприклад, особа вважала, що вчинила крадіжку, а насправді то був грабіж), вона буде відповідати за фактично вчинений злочин, у даному випадку — за грабіж.

Помилка особи щодо виду і розміру покарання за вчинений нею злочин не має значення для визначення судом конкретного виду і розміру покарання. Цей вид помилки, як і попередній, не належить до обставин, що характеризують інтелектуальний і вольовий моменти умислу та необережності, а тому не впливає на вину і відповідальність.

Фактична помилка — це невірне уявлення особи про характер або фактичні наслідки своєї діяльності. На відміну від юридичної помилки, вона охоплює не весь склад злочину, а лише окремі його елементи (об'єкт, об'єктивну сторону) або кваліфікуючі ознаки.

Помилка щодо об'єкта злочину — це хибне розуміння особою виду, характеру та інших особливостей соціальних цінностей, на які вона посягає. Особа, яка допустила таку помилку при однорідності об'єктів (злочин було задумано щодо одного громадянина, а фактично потерпів інший), буде відповідати за закінчений злочин.

Скажімо, Ю. мав намір вбити К. і, прийнявши за К. свого брата, що з'явився у вікні будинку, Ю. застрелив його з мисливської рушниці. Ю. має відповідати за умисне вбивство (не за замах на вбивство і не за необережне вбивство) тому, що для наявності умислу на вбивство необхідною умовою є усвідомлення особою, що наслідком її дії стане смерть людини. При цьому як життя К., так і життя брата Ю. є юридичне рівноцінними і однорідними об'єктами.

Помилка щодо об'єкта впливає на кваліфікацію вчиненого злочину у разі юридичної неоднорідності об'єктів злочину. Вчинений злочин за наявності такої помилки кваліфікується залежно від спрямованості умислу. Наприклад, винний, помиляючись щодо фактичної належності майна, "звернув на свою користь приватне майно, бажаючи викрасти чи заволодіти державним чи колективним майном, або звернув на свою користь державне чи колективне майно, бажаючи викрасти приватне майно чи заволодіти ним, його дії належить кваліфікувати як замах на той злочин, який винний бажав вчинити" (див. абз. 2 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності"'.

Помилка щодо дії або інших фактичних обставин, що належать до об'єктивної сторони складу злочину, зумовлює відповідальність лише в тому випадку, коли особа, вчиняючи те або інше діяння, не має наміру вчинити злочин, але помилково використовує такі засоби, які спричиняють суспільно небезпечні наслідки.

Наприклад, при видачі хворому ліків фармацевт помилково видав отруйну суміш, після вживання якої сталася смерть хворого. Такі дії охоплюються поняттям вбивства з необережності: фармацевт за своїм службовим становищем зобов'язаний бути завжди уважним. Він мусив і міг передбачити наслідки неналежного виконання своїх обов'язків.

У окремих випадках може мати місце помилка щодо розвитку причинного зв'язку між злочинним діянням і шкідливими наслідками такого діяння. Наприклад, особа дає потерпілому отруєну їжу, сподіваючись що та помре, потерпілий помер внаслідок того що їжа попала в дихальні органи, і смерть настала від асфіксії. В цьому випадку відповідальність настає за замах на вбивство шляхом отруєння, оскільки немає причинного зв’язку між діями особи і злочинним наслідком.

Контрольні питання:

• У чому полягає значення суб’єктивної сторони складу злочину

• Назвіть види умислу

• Охарактеризуйте форми вини

• Охарактеризуйте значення емоцій на кваліфікацію злочинів

Теми ІНДЗ:

• Відмінність злочинної недбалості від злочинної необережності

• Кримінально-правова характеристика змішаної форми вини

Список основної та додаткової літератури:

1. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. – К.: Правові джерела, 2002. – С. 111-125.

2. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.-Х.: Юрінком Інтер - Право, 2001. – С. 142-165.

3. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація] . – Х.: Право, 2010. – 456 с. – [4-те, вид. доп. і перероб.]. – С. 152-176.

4. Кримінальний кодекс України : офіційний текст. – К.: Велес, 2015. – С. 11