5.5.Роль школи вищої спортивної майстерності(швсм)

ШВСМ це навчально-тренувальний та спортивно-методичний заклад що знаходиться під керівництвом відділу молоді і спортом облдержадміністрації . Основна задача – підготовка спортсменів- кандидатів у національну збірну з видів спорту що культивуються в даній області, а також координує та здійснює методичне керівництво працею тренерсько-викладацького складу ДЮСШ, СДЮСШОР, ШІСП.

Робота ШВСМ оцінюється - за кількістю спортсменів, постійного контингенту, зарахованих у основний та резервний склад збірних команд області.

ШВСМ комплектує групи (ГСУ, ГВСМ) з кращих спортсменів області, контингент спортсменів не постійний.

Основна форма занять - навчально-тренувальні збори, та за індивідуальним планом, участь у змаганнях у складі збірних команд області на першостях та чемпіонатах України.

Тривалість навчально-тренувальних зборів:

• для підготовки у збірних командах до 24 днів;

• для підготовки до матчевих зустрічей до 12 днів-24;

• збори за спецпідготовкою (перед сезонні, наприклад, виїзд на "перший сніг")-21-42 дні;

• для виявлення та підготовки перспективних спортсменів до18 днів (збори).

Учасники зборів забезпечуються: помешканням, харчуванням, фармакологічними відновлюючими засобами, вітамінними та білковими глюкозними добавками.

У ШВСМ збільшена заробітна плата у порівнянні з тренерами-викладачами ДЮСШ.

ШВСМ повинен мати наступну документацію:

• річний план роботи;

• навчальний план;

• план комплектування відділень;

• календарний план спортивних заходів;

• списки учнів груп;

• особові картки спортсменів;

• розклад занять;'

• книжку наказів і облік учнів та ін.

Тема№6 організація спортивно – масової роботи у різних системах освіти та виховання

Основна діяльність спеціалістів, працюючих у сфері ФК і С , повинна бути спрямована на формування усвідомленого відношення дітей та підлітків до фізичної культури, як фактору, який обумовлює здоровий спосіб життя, накопичення потенціалу фізичної та трудової діяльності.

У теперішній час із галузі державної освіти почали виділятися самостійні структури, які висувають альтернативні програми з освіти, вихованню дітей та молоді.

Якщо у державній освіті за довгі роки склалися традиції з фізкультурно–спортивної роботи, то недержавні (приватні) заклади займаються пошуком нових форм та методів організації ФК і С, вивчають досвід закордонних спеціалістів, впроваджують нові форми фізкультурно–спортивної роботи у свою діяльність.

8.1Спортивно-масова робота в дошкільних навчальних закладах.

До дошкільних навчальних закладів відносяться, усі типи дитячих садків при управлінні відділів народної освіти, а також і відомчі.

Для усішної організації усіх занять зв'язаних з фізкультурно-оздоровчим напрямком необхідно пам'ятати шість умовних правил.

Перше правило: при організації занять - "пам'ятати, що це діти".

При управлінні дітьми необхідно пам'ятати про мотиви їх до занять такі:

• імітація (діти у своїй діяльності люблять наслідувати та копіювати дорослих);

• інтерес у процесі діяльності (заняття повинно бути організовано так, щоб дитина виявляла емоційну зацікавленість);

• почуггя колективізму (перевага групових занять у тому, що дитина намагається виконувати те, що і решта дітей);

Друге правило: при підготовці до занять - "пам'ятати про те, що легше навчити, ніж перевчити".

Особливості розвитку рухової діяльності у дітей формуються на базі:

• уміння (для дитини повинна бути підібрана програма та набір вправ відповідних її віку);

• навички (формувати на базі природжених навиків та здобутих умінь);

• рухові здібності (у дошкільному віці успішно розвиваються: координаційні здібності, здібність для збереження рівноваги, рухливість у суглобах, починають формувати швидкісно-силові здібності).

Третье правило: особливості створення "школи рухів" тобто не підстроюватися під дітей, а їх під себе підстроювати".

При проведенні занять необхідно добиватись:

• старанно підбирати підготовчі вправи (по структурі та характеру вони повинні відповідати завданням основної частини уроку);

• правильно підбирати підводящі фізичні вправи (зважати на базу рухових навиків у дітей);

• добиватись рухової культури (привчати до того, що рухи рук супроводжуються рухами голови та очей: якщо руки уперед, то долоні у середину; якщо руки вбік, то долоні - донизу; якщо руки угору, то долоні - усередину і т.д.);

• добиватись краси рухів (у висхідному положенні притримуватись основних позицій рук та ніг, виховувати правильну поставу, зберігати лінії рук та ніг). У цьому випадку вчитель - зразок;

• вдосконалювати естетичну спрямованість занять (добре підібране музичне супроводження);

• суворо додержуватися психо-гігієнічних вимог (місце занять, одяг

повинні викликати позитивні емоції та зручність у виконанні вправ),

додержувати режим занять (прослідкувати за чергуванням харчування, навчальних занять та фізичної культури).

Четверте правило: оздоровча направленість "тобто не створювати умов для виникнення різних хвороб".

При проведенні та організації занять оздоровчого напрямку використовувати наступні форми:

• ранкова гігієнічна гімнастика;

• загартування (повітряні ванни, сонячні процедури, обливання та обтирання);

• коригуюча гімнастика (проведення занять у спецгрупах);

• навчальні заняття з ФК (старатися більше часу проводити на свіжому повітрі);

• оздоровчо-навчальне плавання;

• рухливі ігри та спортивні ігри(використовувати в режимі дня)

• заняття на лижах;

• катання на санчатах (естафети, катання з гірок), сніжні ігри ( будування сніжних споруд, барикад);

• прогулянки та екскурсії;

Пяте правило: організація занять спортивного напрямку - "не відбити з дитинства бажання займатися спортом".

Необхідно зважати на адекватність підбору спортивних видів, старатися витримувати справедливість суддівства, виділяти переможців, але й пам'ятати про переможених. Для цього використовуються наступні форми:

• спортивні конкурси (естафети, малі чемпіонати та турніри), спортивні свята (у тому числі з участю батьків), спортивні ранки;

• малі олімпійські ігри (зимові та літні);

• змагання з окремих видів спорту;

• секції організовані ДЮСШ (в яких по закінченню дитячого садка, формуються спецкласи з видів спорту).

Шосте правило: методична діяльність - "пам'ятати про те, що у дітей є вихователі та батьки".

Успіхи діяльності з фізичного розвитку та оздоровлення дітей будуть ефективні у тому випадку, коли в них будуть брати участь, як вихователі так і батьки.

Для цього спеціаліст з ФК та С повинен використовувати наступні форми:

• залучати до проведення усіх спортивних заходів вихователів;

• разом із методистом д/садка проводити систематичні практичні семінари з вихователями;

• проводити бесіди з батьками (з питань - режим дня дитини, виконання домашніх завдань з фізкультури, залучення батьків займатися фізичними вправами разом з дітьми, з гігієни у фізичному вихованні дитини);

• видає методичні посібники та рекомендації для вихователів (з організації та проведення фізкультурних занять у режимі дня, пам'ятки для батьків і т.д.).

Вся культура фізичного виховання починається з дитячого садка і про це завжди треба пам'ятати, і використовувати у проведенні різноманітних спортивних заходів серед дітей в дитячих дошкільних закладах

Сучасні підходи фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах

На сучасному етапі розвитку суспільства, батьків та педагогів перш за все непокоїть питання: як саме укріпити здоров'я дітей. Здоров'я кожної людини повинно бути суто особливою справою. Медицина займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить вона повинна бути ковалем свого здоров'я. Тому у дитини з дня її народження потрібно формувати навички бережливого відношення до свого здоров'я.

У Законі України "Про дошкільну освіту" - розділ 1 ст.7 визначені пріоритетні завдання дошкільної освіти: "Збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини". В Національній Доктрині розвитку освіти розділ IV п.11 зазначено: "Пріоритетним, завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального відношення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих, як найвищої індивідуальної та суспільної цінності..."

В Концепції Дошкільної освіти чітко виділена головна спрямованість освітньо-виховного процесу на "Я" дитини, на формування позиції творення свого здоров'я. Через відкриття власного "Я" дошкільник виділяє себе із оточуючого світу, вивчає простір власного "Я", що спонукає дітей прагнути до самозбереження та саморозвитку. В листі Міністерства освіти і науки України від 27.08.04 № 1/9-438 "Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі"звертається увага, що фізичне виховання дітей спрямовується на охорону та зміцнення здоров'я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму,на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Головним напрямком роботи дошкільних навчальних закладів стає оздоровлення дітей. Це викликано цілим рядом об'єктивних причин. Спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей та зріст захворювань по всім видам хвороб. Таким чином пошук ефективних мір, спрямованих на оздоровлення дітей набуває первинного значення.

Основні напрями освітньо-виховної та фізкультурно-оздоровчої роботи:

1. Виховна та оздоровча спрямованість освітнього процесу:

• з дітьми молодшого дошкільного віку (3-4 років);

• з дітьми старшого дошкільного віку (5-6 років);

• організація розвиваючого середовища В ДНЗ.

2. Фізичний розвиток та оздоровлення дошкільнят:

• організовані форми фізкультурно-оздоровчої роботи;

• неорганізовані форми.

3. Лікувально-профілактична робота:

• форми лікувально-профілактичної роботи;

• створення умов у ДНЗ щодо організації лікувально-профілактичного процесу.

4.Робота з педагогами:

• підвищення рівня компетентності педагогів з питань фізичної реабілітації дітей з порушеннями опірно-рухового апарату;

5. Робота з батьками:

• просвітня робота з питань оздоровлення дітей;

• залучення до участі в організації освітньо-виховного процесу.

Весь освітньо-виховний процес у дошкільному закладі повинен бути спрямований на формування у дитини мотивації здоров'я, тобто самовдосконалення. Для того, щоб центр здоров'я в середині дитини був сформований, необхідна зацікавленість дитини та участь її найближчого сімейного оточення. Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками. З цією метою необхідно проводити різні форми сумісної діяльності дітей, педагогів та батьків: конференції з питань оздоровлення та профілактики захворювання дітей, нетрадиційного оздоровлення, конкурси, бліц-турніри, спортивні змагання, імітації телевізійних шоу та інше. Всі ці заходи використовуються і комплексі, тому що не лікування повинно забезпечувати здоров'я дитини, а усвідомлення нею здорового способу життя. Усвідомлення кожним своєї відповідальності за стан свого особистого здоров'я повинно передаватися від матері, батька до дитини, а якщо необхідно, то від дитини до батьків.

Диференційний підхід, урахування індивідуальних особливостей дітей у навчанні та вихованні в сфері фізичної культури - це не пристосування мети і змісту навчання та вихователя до окремої дитини, а пристосування прийомів, методів, форм педагогічного впливу до її індивідуальних особливостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильності і обдарувань дитини. Базис творчого розвитку дитини можна закласти у творчій співпраці з педагогом на заняттях з фізичної культури.

У чому ж полягає особливість педагогічної роботи щодо впровадження здоров'я зберігаючих технологій? Насамперед, це використання традиційних форм роботи, але своєрідно поєднаних з прийомами і методам навчання, модифікованими та інтерпретованими. Такі форми роботи поєднують раціональні та емоційні види діяльності, надають простір ініціативам дітей.