7. Сократ та його вчення.

Сократ народився 469р. до н.е. в період святкування днів Аполлона й Артеміди. Вважається, що люди які народились в ці дні стають великими! Його мати – повитуха, батько займався каменярством та скульптурою. Вважається, що Сократ опанував батьківське ремесло + отримав класичну Афінську освіту.

У 18 років Сократ відправився на військову службу, все своє життя провів в Афінах, куди приїжали послідовники Мілетської школи, Еллейської школи, Піфагорійців.

Вважається, що Сократ навчався в Анаксагора (представник Мілетської школи). Вважається, що до філософії його навернув друг Кротон, що сталось коли Сократу було приблизно 20-25 років.

399р. до н.е. афінянин Меліс подає на Сократа скаргу за безбожництво та розбещення молоді, хоча філософ в принципі не заперечував існування грецького пантеону Богів. У тому ж році він випив отруту з цикути, а за 2 місяці в Афінах змінилась влади і більшість з кривдників Сократа були страчені.

По суті, відмовившись від втечі, Сократ довів правильність своєї філософії.

«Сократ звів філософію з неба на землю», – Цицерон

Цнтральною у філософській думці Сократа була людина і її свідомість. Відповідно, він був першим антропоцентристом.

Антропоцентризм – уявлення про те, що в центрі світу – людина, тобто все повинно сприйматись через контекст людини.

Сократ вважав, що він людина з деймосом (демоном) і все, що він має – завдяки ньому. Деймос виступає таким собі внутрішнім голосом. Він казав, що людина повинна творити себе сама, повинна мати незалежність розуму.

Філософським методом Сократа була маєвтика (з грецького – акушерська справа). Сократ вважав, що людина має знання від народження і по життю здатна їх згадувати.

Сократ не заперечував метемпсихоз – теорію переселення душ, потойбічне життя, проте віра в грецький пантеон Богів не займала в його філософії ніякого місця. Відомо, що Сократ проводив багато диспутів, брав уроки риторики та софістики. Метод Сократа є діалогічним, але виключно усним, оскільки книжок він не писав.

«В сутичці народжується істина», – Сократ

Одного разу дельфійський оракул сказав, що Сократ – наймудріша людина в Елладі.

«Я знаю те, що я нічого не знаю, але інші не знають і цього», – Сократ

Сократ ввів певний гносеологічний поділ знання:

1. Аподиктичне знання;

2. Діалектичне знання;

Аподиктичне – доведене, філософське знання.

Діалектичне – знання, що належить до категорії Dotsa.

Dotsa – думка, здогади.

Сократ вважав, що теорія повинна підтримуватись практикою, він був першим, хто сказав, що політика – певна окрема наука.

Сократ ототожнював аподиктичні знання з благом: «Знання – добро, незнання – зло». Це ідея про те, що людину можна виховати, а тому можлива і соціальна рівність, за яку Сократ активно виступав. Асоціація знання з добром, саме пріоритет знання – основа філософії Сократа. Він вважав, що все залежить від людини.

В античності вважали, що саме Сократ першим ввів принцип індукції (принцип синтезу та аналізу знань). Також, Сократ запропонував певну систему етичних категорій, що були не просто переліком нормативів, а вихідними поняттями існування людини. Найголовнішою з цих категорій була категорія чеснот. Людина прилучається до них шляхом пізнання: «що робити?». Сократ шукав причини походження різних чеснот, таким чином прилучившись до соціології. Вся філософія Сократа спирається на питання «що людина повинна робити?», коли раніше всі філософи питали: «що людина повинна знати?».

Завдяки Сократу з’явились так звані сократичні філософи. Саме Сократ вважається батьком грецької класичної античної філософії, оскільки він розпочав критичний аналіз знань, шукав і ставив певні вимоги до знань. Сократ не заперечував існуючий в його часи лад, грецький пантеон Богів, просто вважав, що діалогами можна змінити державу. За легендою, перед смертю Сократу приснився сон, що з його грудей вилетів сіяючий лебідь, що продовжив та розвив його філософські погляди, це був Платон.