Тема 4 . Управління та маркетинг в сфері інтелектуальної власності

1. Інтелектуальна власність як складова інтелектуа­льного капіталу

1.1. Поняття економіки інтелектуальної власності

1.2. Поняття інтелектуального капіталу та його структура

2. Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності

3. Управління та маркетинг в сфері інтелектуальної власності

3.1. Управління інтелектуальною власністю

3.2, Маркетинг інтелектуальної власності

Література

1. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – С.

2. Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.

1. Інтелектуальна власність як складова інтелектуа­льного капіталу

1.1. Поняття економіки інтелектуальної власності

В умовах ринкової економіки Інтелектуальна власність в господарському обігу набуває статусу інтелектуаль­ного капіталу. Цей процес знайшов своє теоретичне обґрунтування при розгляді сучасної рин­кової інтелектуальної економіки, яка спирається на загальні основи теорії ринку, капіталу та підприємництва (бізнесу).

Економіка інтелектуальної власності (інтелекту­альна економіка)- це наука, яка вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізмів взаємодії суб'єктів економічної діяльності, по­в'язаних з інтелектуальним капіталом.

Сучасна інтелектуальна економіка - це змі­шана економіка, в якій інтелектуальний продукт створюєть­ся під впливом власних зусиль, які спрямовують підприєм­ницьку активність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову струк­туру бізнесу і контролюючи її додержання.

1.2. Поняття інтелектуального капіталу та його структура

Інтелектуальний капітал - це один з різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капі­талу і відтворює, одночасно, характерну лише йому (інтеле­ктуальному капіталу) специфіку і особливості.

Інтелектуальний капітал має складну прояву, його функціонування. До інтелектуального капіта­лу відноситься продукт розумової, інтелектуальної праці, продукт творчих зусиль. сутність та багатовекторність

Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функці­онування інтелектуального капіталу, слід здійснити його класифікацію.

Класифікацію здійснюють за різними ознаками, до яких відносять:

- форму власності, за якою визначається хто є власником, користувачем і розпорядником ре­зультатів творчої діяльності;

- корпоративну трансакцію, за якою визначається організаційно-правова форма інтелектуального капіталу, або участь інтелектуального капіталу в інноваційному процесі, який пов'язаний з форму­ванням статутного капіталу ;

- резидентність, за якою визначається належність інтелектуального капіталу до національного або іноземного капіталу;

- форму залучення, за якою поділяють інтелектуа­льний капітал на відповідні групи в залежності від видів об'єктів інтелектуальної власності;

- строковість розпоряджання капіталом, за якою інтелектуальний капітал розглядають в системі бухгалтерського обліку (згідно облікової політики) суб'єкта господарювання та в системі податково­го обліку (згідно законодавства);

- спосіб формування інтелектуального капіталу (створення, придбання);

- методи визначення вартості інтелекту­ального капіталу.

Інтелектуальна власність є складовою інтелектуаль­ного капіталу і розглядається з точки зору витрачання капіталу на освіту або придбання нематеріальних активів. Інтелектуальна власність може розглядатись і як ін­вестиція.

Підвищення активності заявників у поданні заявок на ОІВ є джерелом зростання інтелектуальної власності як капіта­лу. Статистика надходження заявок на винаходи є індикатором інноваційної діяльності в країні.

Трансформація інтелектуальної власності в іннова­ційний продукт є най­важчим етапом у ланцюгу, що зв'язує науку, винахідника зі споживачем.

На цій основі слід розглядати складові трансформа­ції інтелектуальної власності в інноваційний продукт.

Людські ресурси - це кількість працюючих з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелек­туального продукту.

Інтелектуальний продукт - це результат розумо­вої, інтелектуальної праці. Це продукт творчих розумових зусиль втілений на матеріальному носії.

Людський капітал - це оцінена вартість робочої си­ли, інтелектуальних зусиль які знаходяться в процесі розроб­ки інтелектуального продукту.

Між цими поняттями є суттєва різ­ниця: людські ресурси - кількість працюючих; інтелектуаль­ний продукт - це результат їх розумової діяльності; людський капітал - це оцінена вартість людських ресурсів, їх інтелектуальних зусиль.

Важливою складовою в цьому процесі є інновації, створені людськими ресурсами, що є інтелектуальними ре­сурсами, якими фірма може володіти. Тому головне зав­дання керівництва - трансформувати інтелектуальну власність в інтелектуальні активи.

Інтелектуальні активи, як і людський капітал, є складовими інтелектуального капіталу, якщо розглядати їх з вартісної позиції.

Інтелектуальні активи - це вартість інтелектуаль­них ресурсів, які в господарському обігу мають форму нема­теріальних активів. Це вартість об'єктів права інтелектуаль­ної власності.

Передує цьому процесу створення інновацій, які на матеріальному носії стають інтелектуальним ресурсом. Інтелектуальні ресурси ідентифікуються шляхом відтворення на матеріальному носії, оформлення прав власності і в такому вигляді можуть бути присутні на ринку у формі об'єктів права інтелектуальної власності.

Людські ресурси та інтелектуальні ресурси, або інте­лектуальна сила та інтелектуальний продукт, розглядають­ся разом як інтелектуальний потенціал, який не має вар­тісної оцінки, а вимірюється кількістю працюючих та кількіс­тю ідентифікованих об'єктів інтелектуальної власності. При визначенні вартості інтелектуального потенціалу він стає інтелектуальним капіталом.

Послідовність процесу введення в господарський обіг інтелектуальної власності можна бачити на прикладі моделі технологічного процесу формування об'єктів проми­слової власності та введення їх у господарський обіг, за­пропонованої фахівцем з питань інтелектуальної власності к.е.н. П.П. Крайнєвим (рис. 4.1).

Зображена модель технологічного процесу форму­вання об'єктів промислової власності та введення їх у гос­подарський обіг показує, що управління інтелектуальною власністю - це алгоритм управлінських функцій, послідовна реалізація яких може забезпечити раціональний (економіч­но ефективний) процес просування об'єктів інтелектуальної власності на ринок та узгодити інтереси розробника і спо­живача такого товару.

Е тапи

Функції

Рис. 4.1 Модель процесу формування об'єкта промислової власності та введення його до господарського обігу

В умовах господарської діяльності інтелектуальна власність стає засобом реалізації економічних інтересів. Для того щоб інтереси власника, інвестора реалі­зовувалися в інноваційному проекті, не­обхідно, щоб комерціалізація інтелектуальної власності да­вала власнику, інвестору надлишок доходу над витра­тами, тобто можливість збагачення. Це є основним рушієм підприємництва (бізнесу).

В чистому вигляді інтелектуа­льний капітал - це створений або придбаний інтелектуаль­ний продукт, який має вартісну оцінку, об'єктивований та ідентифікований, утриму­ється підприємством на балансі з метою одержання прибутку.