74. Лібералізм як ідеологія.

В період становлення капіталістичного ладу була висунута система поглядів, що отримала назву класичного лібералізму. Були обґрунтовані права і свободи, недоторканість свободи, свобода приватної власності і промислової конкуренції, політика вільної торгівлі, невтручання держави в економіку. Велике значення надавали поділові влади як гарантії від державного свавілля і деспотизму натовпу. Проблема співвідношення особи і держави розв’язувалась на основі положення про право як реалізацію природного прагнення людини до свободи.

Громадянин та свобода — як повна незалежність приватного життя індивіда від незалежної влади, як свобода совісті, слова, заняття. Завдання держави — забезпечити найбільшого щастя для найбільшої кількості людей.

Потім систему змінили — реформа теорій щодо обмеження сваволі монополії і полегшення становища населення.

У 80-і роки лібералізм почав зміцнювати свої позиції в боротьбі з консерваторами, соціал-демократами та лівими.

Неолібералі́зм – протиставлення ідей класичного лібералізму домінуючим, на той час, колективістським та егалітарним тенденціям в ліберальній ідеології.

Неолібералізм має широке значення, та охоплює: 1) ідеологію; 2) спосіб урядування; 3) пакет політичних програм

Принципи

1.Наголос на важливості ринку як механізму ефективного розміщення ресурсів та забезпечення особистої свободи. прибічники неолібералізму вважають, що ринки ств природній порядок в сус-тві через добровільний обмін товарами та послугами, що сприяє підвищенню ефективності в-цтва, добробуту та свободі. Ринкова ек краще координує діяльність децентралізованих ек агентів, які пристосовуються до невизначеності та невпинних змін в розпорошеній інформації.

2.Необх розбудови правової Д. Влада Д обмежена фундаментальними принципами верховенства права. Спираючись на Кантівське розуміння свободи, закону та розуму, Д є інструментом законності для регулювання конфліктних взаємовідносин автономних індивидів на р-ку.Фун-я такої Д підтримка цілісності та стабільності с-тва через захист свобод.

3.Мінімізація втручань Д. Ліберальна Д має бути сильною, але невеликою: вона повинна мати пол владу, але влада має бути конституційно обмежена на державу покладена відповідальність забезпечення законності та ладу, надання публічних благ та захист положень конституції, які забезпечують існування ринку. Представники проти держави-корпорації.

4.Існування приватної власності. Приватна власність є незамінною частиною неоліберального суспільного порядку. Для представників неолібералізму приватна власність та вільний ринок є механізмами децентралізації ухвалення рішень.

75. Ідеї цілісності консерватизму.

В цілому, консерватизм спрямований на збереження, підтримку таких, що історично склалися форм державності і суспільного життя, насамперед його морально-правових норм. Він спирається на певні стереотипи масової свідомості, завдяки чому має широку соціальну базу. Неоконсерватизм сповідується тією частиною буржуазії, яка здобула найвищий економічний статус, владу. Консерватизм відкрито не проголошує себе ворогом будь-яких змін. Але вся система його цінностей ґрунтується на тому, що минуле краще, ніж майбутнє.

Риси консерватизму:

— спадкоємність як вірність традиціям і цінностям;

— стабільність (порядок, що забезпечується суспільними інститутами);

— необхідність протистояти згубному процесу звільнення процесу від обґрунтованого порядку;

— свобода в рамках, які допускаються ієрархічним порядком

Цінності:

1) постулат про ненадійність прогресу

2) природна і одвічна нерівність людей, необхідність суспільних груп

3) через призму економічної доцільності розглядають інші сфери життя.