17. Політичні погляди Київської Русі.

Найдавнішою працею, що дійшла до нас у письмовому вигляді з Київської Русі – слово про закон і благодать Митрополита Іларіона (сер 11 ст.) Головне питання «Слова» було співвідношення закону і благодаті. Закон Іларіон трактує як певну зовнішню настанову, що регулює примусовими методами діяльність людей на час до осягнення ними благодаті (істини). Важливим для Іларіона є також питання богообраності народів. Іларіон вважає, що народ, який прийняв християнство стає рівним перед Богом. Це твердження слугує йому для доведення рівності Русі і Візантії. Іларіон висловлює свої симпатії до монархії, як форми державного правління. Єдиновладдя на його думку є запорукою територіальної єдності та сили держави. Також бажано, щоб влада концентрувалась в руках мудрого правителя.

«Повість временних літ» Нестора 1113р – перша редакція. Одним із найважливіших питань політичного характеру у повісті є проблема рівності Київської Русі з іншими європейськими державами. Особлива увага приділяється обґрунтуванню необхідності і законності княжої влади. На відміну від Слова Іларіона, у Повісті подається схема колективного володіння Київською Руссю князівським родом Рюриковичів. У повісті не заперечується ідея єдності Руських земель, але розглядається вона перед усім як духовна, котру забезпечує християнська церква. Князі брати є рівними один до одного, однак вони повинні слухатись київського князя, як старшого серед рівних.

«Руська Правда» Ярослава Мудрого. Це перший писаний слов’янською мовою кодекс законів. За руською правдою гол цілями співжиття проголошувались особиста безпека та невід’ємність власності. За цими законами не було смертної кари.

«Повчання» Володимира Мономаха 1117р. Повчання написано у формі заповіту звернення Мономаха до своїх синів. У ньому узагальнено досвід князя під час перебування його на Київському престолі. У творі подається ідеалізована картина держаної діяльності та ідеальний образ князя-правителя, який під час своєї діяльності повинен керуватися християнськими заповідями, моральними нормами і принципами. Крім цього у повчанні подаються практичні вказівки щодо керівництва державою, управління підданими, правил поведінки під час війни. Мономах звертає особливу увагу своїх синів на дотримання ними законів і принципів справедливості.

«Слово о полку Ігоревім» невідомий автор 1187р. Автор наголошує, що головною провиною Ігоря та причиною його поразки було те, що він пішов на половців не захищати інтереси всієї держави, а шукати собі слави. Для князя дуже важливо не тільки бути гарним воєначальником, а й вміти розгледіти загальнодержавні інтереси та підпорядкувати їм особисті. Автор першим на Русі висловив думку про утворення Д на основі суспільного договору між князем та народом.

«Галицько-Волинський Літопис» 13ст. У цьому літописі головна увага була приділена постаті Данила Галицького та міжнародним політичним відносинам галицько-волинської держави з сусідніми європейськими країнами.