- •1.1. Суть, принципи і роль страхування
- •1.1.1. Суть страхування
- •Призначення страхування
- •Основні способи здійснення страхування
- •1.1.2. Роль страхування в ринковій економіці
- •1.1.3. Зародження страхування в Україні
- •1.1.4. Страхування в Україні в 1921–1991 роках
- •1.1.5. Функції страхування
- •1.1.6. Принципи страхування
- •1.1.7. Системи страхування (страхової відповідальності)
- •1.1.8. Поняття і суть маркетингу страховика
- •Система організації маркетингу
- •Служба маркетингу страховика
- •Контрольні запитання
- •1.2. Класифікація страхування
- •1.2.1. Поняття про класифікацію
- •1.2.2. Класифікація за історичною ознакою
- •1.2.3. Класифікація за економічними ознаками
- •1.2.3. Класифікація за економічними ознаками
- •1.2.4. Класифікація за юридичними ознаками
- •1.2.5. Обов’язкове і добровільне страхування
- •Контрольні запитання
- •1.3. Страхові ризики та їх оцінювання
- •1.3.1. Поняття, характеристики й визначення ризику
- •1.3.2. Види ризику та їх оцінка
- •1.3.2. Види ризику та їх оцінка
- •1.3.3. Ризикові обставини і страховий випадок
- •1.3.4. Загальна характеристика стихійних лих, великих виробничих аварій і катастроф
- •1.3.5. Теорія керування ризиком (ризик-менеджмент)
- •Контрольні запитання
- •1.4. Страховий ринок
- •1.4.1. Визначення і суть страхового ринку
- •Структура страхового ринку
- •Інфраструктура страхового ринку
- •Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку
- •1.4.2. Розвиток страхового ринку в Україні до 1991 року
- •1.4.3. Страховий ринок в Україні в 1991–2004 роках
- •1.4.4. Діяльність страхових компаній в Україні
- •1.4.5. Маркетинг страхування
- •Контрольні запитання
- •1.5. Страхова організація
- •1.5.1. Форми організації страхових компаній в Україні
- •1.5.2. Порядок створення страхової компанії, діяльність та ліквідація
- •Ліквідація, реорганізація та санація страховика. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг має право призначити проведення примусової санації страховика у разі:
- •1.5.3. Стратегія страхової компанії
- •1.5.4. Організаційна структура страхової компанії
- •1.5.5. Органи управління страховою компанією та їх функції
- •Напрями діяльності страхових компаній
- •Об'єднання страховиків
- •Контрольні запитання
- •1.6. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні
- •1.6.1. Поняття про правове регулювання на страховому ринку
- •1.6.2. Спеціальний Уповноважений орган виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг
- •Нагляд за учасниками страхового ринку. Реєстрація
- •Ліцензування страхової діяльності
- •Контрольні запитання
1.1.2. Роль страхування в ринковій економіці
Економіка – це господарська система, яка забезпечує задоволення індивідуальних і суспільних потреб людей шляхом створення й використання життєвих благ.
Страхування відіграє важливу роль у ринковій економіці і сприяє вирішенню таких завдань.
1. Впевнений розвиток бізнесу. Жоден власник не інвестує свій капітал у розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансових ресурсів. Завдяки передачі відповідальності за наслідки ризикових подій страховим товариствам за окрему, порівняно невелику, плату, інвестор може бути впевненим, що в разі стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.
2. Отримання ресурсів, спрямованих на організацію економічної безпеки. Страхування дає змогу раціоналізувати структури коштів, які спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії та іншим чинникам, які перешкоджають тій чи іншій особі. Страхування має великі можливості щодо маневрування резервами, що є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль можлива тільки за умови належного рівня розвитку страхової справи. На сьогодні страхуванням в Україні охоплено менш як 10 % страхового поля, тому регулююча роль цього економічного важеля ще мало відчутна, на відміну, наприклад, від Японії, де страхуванням охоплено практично всі підприємства і громадяни. Чим вищий коефіцієнт освоєння страхового поля, тим більша концентрація страхових фондів і тим більші можливості для зниження цін страхових послуг.
3. Отримання ресурсів, спрямованих на організацію економічної безпеки. Завдяки страхуванню створюються можливості для накопичення коштів для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання, на медичні послуги, для того щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив свої потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.
4. Створення значних резервів грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва та прискорюють виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.
Отже, страхування має величезні можливості для сприяння економічному та соціальному розвитку країни, для вирішення проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.
1.1.3. Зародження страхування в Україні
Починаючи з XIII століття і до появи залізниці на території сучасної України, велику роль у перевезенні вантажів на далекі відстані відігравало чумацтво. Чумаки гуртом подорожували на возах, запряжених волами. Якщо в дорозі у когось з чумаків гинув віл чи ламався дерев'яний віз, зусиллями всієї компанії потерпілому купували необхідні засоби пересування, щоб він міг продовжити подорож. Економічні відносини в чумацьких братствах можна вважати першими випадками страхування.
У 1863 році в Полтаві була створена перша страхова компанія на території України – Товариство взаємного страхування від вогню. Згодом цілий ряд товариств такого типу з'явився в Києві, Одесі та Харкові. Ці товариства обслуговували переважно великих домовласників, купців і фабрикантів у межах відповідного міста. Страхувальникам, які укладали договори страхування на кілька років підряд, надавалися пільги, застосовувалося навіть безоплатне страхування по так званому «золотому полісу».
Страхування життя виникло в 30-х роках XIX століття. Протягом тривалого часу воно було монополією Російського товариства застрахованих капіталів і доходів. Статут товариства передбачав страхування з чотирьох видів (розрядів):
А – страхування капіталу;
В – страхування пенсій на користь спадкоємців та у випадку дожиття до визначеного віку;
С – страхування пенсій на користь самого страхувальника (страхування на дожиття);
О – страхування капіталів і пенсій на користь дітей при досягненні ними визначеного віку.
Понад 97 % договорів страхування припадало на вид А.
Страхуванням життя, крім акціонерних товариств і ощадних кас, займалися також товариства взаємного страхування, одне з яких знаходилося в Києві.
У другій половині XIX століття спектр наданих страхових послуг був досить широким. Страхові товариства приймали на страхування будинки, транспортні засоби, вантажі, меблі, одяг, тварин, розвинулось страхування життя.
Досить поширеним було і самострахування. Так, головна база створеного в 1857 році Російського товариства пароплавства і торгівлі знаходилася в Одесі.
Були поширені і так звані товариства взаємного страхування серед землевласників. За прикладом Ліфляндського товариства було організоване Товариство взаємного страхування землевласників у Києві, що забезпечувало відшкодування збитків, заподіяних вогнем, землевласникам Київської, Подільської і Волинської губерній.
Але й надалі основним видом страхування залишалося страхування від вогню. Поняття такого страхування значно розширилося і охоплювало все більший набір ризиків.
З 1894 року в Російській імперії був встановлений державний нагляд за діяльністю акціонерних страхових товариств, здійснюваний Міністерством внутрішніх справ. Утримання інспекторів Міністерства здійснювалося за рахунок спеціальних внесків страхових організацій.
У 1909 році був затверджений статут Товариства страхування від вогню майна гірських і гірничозаводських підприємств (м. Харків).
В дореволюційні роки Одеса була одним з головних центрів страхування в Україні. В місті існували самостійні страхові товариства, а також знаходилися філії провідних страхових компаній Петербурга і Москви, представництва іноземних страховиків, зокрема американських, англійських, німецьких, французьких компаній із страхування життя, діяльність яких була дозволена в Росії з 1885 року.