Ііі. Історія германських мов. Пам’ятки писемності давньогерманськими мовами

Спільногерманська мова, очевидно, ніколи не була єдиною на всій території, яку займали давні германці. У ній поступово розвивалися діалекти, які, починаючи з перших сторіч нашої ери, дедалі більше відрізняються один від одного. В епоху, що настала після «великого переселення народів», з германських племінних діалектів почали розвиватися мови народностей – давньогерманські мови. Цей процес був нерозривно пов'язаний з утворенням із стародавніх племен і племінних союзів германських держав.

Розвиток давньогерманських мов відбувався по-різному і був тісно повязананий з історією відповідних етнічних колективів – їх носіїв.

3.1. Схiдногерманськi мови

Давнi схiдногерманськi мови (готська, вандальська, бургундська та iн.) вимерли ще в ранньому середньовiччi, а їх носiї були асимiльовані населенням завойованих ними територiй. До нашого часу дiйшли лише пам’ятки готської мови.

Готська - це перша з германських мов, якою було написано значні суцiльнi тексти, що дiйшли до нас. Тому готськi пам’ятки дають багатий матерiал для визначення найдавнiших закономiрностей розвитку германських мов.

Основною пам’яткою готської мови i готської писемностi є переклад бiблiї, який зробив єпiскоп Вульфiла. Дiйшло кiлька рукописiв з цим перекладом:

1. “Срiбний кодекс” (Codex argenteus), V-VIст. Дiйшло 187 аркушiв. Зберiгається в Упсалi (Швецiя);

2. “Каролiнзький кодекс” (Codex Carolinus) - Vст., 4 аркушi;

3. “Амброзiанськi кодекси” (Codices Ambrosiani), VIIст., 351 аркуш. Зберiгаються в Мiланi;

4. Гiсенський уривок, 2 аркушi пергаменту паралельно готською i латинською мовами. Зберiгається в Гiсенськiй бiблiотецi.

Збереглося також кiлька дрiбних готських пам’яток: уривок з коментаря до Євангелiя вiд Iоанна (8 аркушiв), уривки готського календаря, окремі готськi глоси до латинських текстiв тощо.

Початок готської писемностi вiдносять до IV ст. - перiоду перебування вестготiв у Дакiї i Мезiї, але найбiльшого розквiту вона досягла в часи iснування остготського королiвства в Iталiї.

3.2. Захiдногерманськi мови Англiйська мова

Iнгвеонськi племена англiв, саксiв i ютiв, що в першi сторiччя нашої ери жили на Ютландському пiвостровi та поблизу нього, у серединi V ст. мiгрували до кельтської Британiї. Можливо у цьому процесi приймали участь i фризи. Мiграцiя германських племен до Британiї тривала кiлька столiть (V-VII ст.). Юти зайняли в Британiї невелику частину - пiзнiший Кент, сакси створили королiвства Уессекс, Сассекс, Ессекс, англи утворили королiвства Нортумбрiю, Мерсiю i Схiдну Англiю. Це була епоха гептархiї (вiд грец. hepta - 7). Протягом усього перiоду колонiзацiї германцi воювали не тiльки з бритами, мiж власними германськими королiвствами теж точилася невпинна боротьба, в якiй на перше мiсце висувалася то Нортумбрiя, то Мерсiя, а з IX ст. Уессекс, який нарештi об’єднав пiд своєю владою всю тогочасну Англiю.

Англо-саксонські королівства

Протягом ІХ ст. корольУесекса Альфред (871-900) вів безперервну боротьбу зі скандинавами. Це був видатний державний діяч, король-просвітитель, перекладач. У 879 р він уклав мир, за яким скандинави отримали більшу частину Нортумбрії, Мерсію, Східну Англію. Ця територія - «Danelag» (область датського права). Південь і захід лишилися за Альфредом. Він побудував флот, замість ополчення створив регулярну армію.

Після смерті Альфреда почалися міжусобиці, але Уессекським королям вдавалося зберігати пануюче становище. У другій половині Х ст. під владою Уессекса об'єдналася вся Англія, включаючи і область датського права. Стара назва «Британія» витісняється новим «England» - «країна англів».

На початку ХІ ст. датські дружини вторглися до Англії. Датський король Канут підкорив всю країну і вона на 20 років стала датської провінцією (1018-1042). У 1042 англо саксонська знать повалила датське панування і поставила у владі Едуарда. Едуард виховувався в Нормандії і разом з ним до Англії стали прибувати нормани. Після смерті Едуарда нормандський герцог Вільгельм 1066 р вторгся в Англію.

Перші пам'ятки відомі з 7 століття. Діалекти англів, саксів і ютів після переселення розвивалися в ізоляції від споріднених мов і діалектів континенту. У Британії їх об'єднують тісні територіальні зв'язки, у них з'являються нові спільні риси, а відмінності між ними стають діалектними відмінностями спільної мови англо-саксонської народності.

Давньоанглiйських пам’яток рунiчного письма збереглося мало (напис на кам’яному хрестi поблизу села Рутвел). З введенням християнства починає використовуватися латинський алфавіт. З кінця 7-го століття - англосакси пишуть рідною мовою, використовуючи латинський алфавіт (видозмінений). Пам’ятки латинського письма цього перiоду значно багатшi. Англосакси мали багато жанрiв поезiї - пiснi робочi, вiйськовi, застольнi, весiльнi, похороннi плачi та iн. Найвидатнiшою пам’яткою англосаксонського епосу є поема “Беовульф”. Проза в англосаксiв починає розвиватися з VIII ст. Найважливiшими її пам’ятками є твори уессекського короля Альфреда (848-901) - в основному переклади латинських творiв. Переклади Альфреда вiдзначалися своїм творчим характером.

За письмови пам'ятками у давньоанглійській виділяють 4 діалекти:

Н ортумбрийский

Мерсійский англи

Уессекський - сакси

Кентський - юти