Розділ III штучний шлях зародження мови

3.1. Гіпотеза соціального договору Гіпотеза соціального договору, теорія за домовленістю — одна з теорій про походження мови, яка є розвитком учення Демокріта й Аристотеля про умовність, довільність назв, основоположником якої вважається Діодор Сицилійський.

Діодор Сицилійський, відстоюючи свою позицію, що мова виникла за домовленістю, писав: «спочатку люди вели налаштований спосіб життя, подібно до звірів, поодинці виходили на пасовища і живились смачною травою і плодами. Біда навчила їх захищатися від звірів, допомагати один одному. Вони почали поступово впізнавати один одного. Їх звуки були ще неосмисленими і нечленороздільними, але поступово вони перейшли до слів і встановили символи для кожної речі, створили зрозуміле для них самих пояснення всього, що їх оточує».

Гіпотезу соціального договору заперечили більшість мовознавців, аргументуючи це одним єдиним фактом — щоб домовитися, необхідно було вже мати мову.

Гіпотеза суспільного (соціального) договору гласить: люди домовилися про позначення предметів словами. Цю гіпотезу підтримував англійський філософ Томас Гоббс (1588-1679), говорячи, що роз’єднаність людей – їх природний стан. Сім’ї жили самі по собі, мало спілкуючись з іншими сім’ями, і добували їжу у важкій боротьбі, в якій люди «вели війну всі проти всіх». Але щоб вижити, їм довелося об’єднатися у державу, уклавши між собою договір. Для цього треба було винайти мову, яка виникла зі встановлення.

За гіпотезою договірного походження мови, люди нібито домовилися про вживання відповідних слів, про називання певними словами різних предметів, явищ, дій. Однак, щоб домовитися про мову, треба мати саму мову, якою і слід було б домовлятися. Тому цю гіпотезу не можна визнати задовільною для пояснення проблеми появи здатності людей спілкуватися.

Прихильниками цієї гіпотези були шотландський філософ Адам Сміт і французький філософ Жан-Жак Руссо. Суть її полягає в тому, що люди домовилися називати певні предмети, явища певними словами. Гіпотеза соціального договору спирається на давньогрецьку концепцію виникнення мови шляхом встановлення.

Отже, суть її полягає в тому, що люди домовилися називати певні предмети, явища певними словами. Гіпотеза соціального договору спирається на давньогрецьку концепцію виникнення мови шляхом встановлення.

3.2. Гіпотеза трудових викриків

Виникла в другій половині XIX ст. Висунув її Людвіг Нуаре, підтримував Карл Бюхер. За цією гіпотезою, інстинк-тивні вигуки супроводжували колективні трудові дії. Спочатку вони були мимовільними, поступово перетворилися на символи: трудових процесів. Первісна мова була набором, дієслівних коренів.

Це по суті, варіант вигукової теорії. Тільки тут вигуки виступають засобом ритмізації праці. Вони нічого ще виражають, навіть емоцій. На думку О.О. Реформатського, ці вигуки не мають жодної мовної функції: ні комунікативної, ні номінативної, ні експресивної. Насправді таке розуміння мови є біологічним, бо інстинктивний вигуку хоча пов'язаний із працею, — факт біологічний, а не соціальний.

Запропонували її німецькі мовознавці Людвіг Нуаре та Карл Бюхер. Відповідно до цієї гіпотези мова виникла з викриків, які супроводжували колективну працю і сприяли її ритмізації, організації. Пози-тивним аспектом гіпотези трудових викриків є те, що вона повязує походження мови з працею. Однак трудові викрики є лише технічним прийомом виконання колективної праці, вони не виражають ніякої інформації і не виконують комунікативної функції.

Хоч прибічники цієї гіпотези пов'язують походження мови з колективною працею, гіпотеза не розв'язує проблеми. Примітивна трудова діяльність могла дати невелику кількість слів, але ж цього недостатньо, щоб пояснити виникнення мови.

Отже, за цією гіпотезою, інстинктивні вигуки супроводжували колективні трудові дії. Спочатку вони були мимовільними, поступово перетворилися на символи трудових процесів. Первісна мова була набором дієслівних коренів. По суті, це варіант вигукової теорії. Тільки ця гіпотеза доводить, що тут вигуки виступають засобом ритмізації праці. Вони нічого не виражають, навіть емоцій.