Спостереження і догляд за сечовидільною системою

Нерідко після операції спостерігається порушення сечовипускання – затримка сечі. Причини її різні. Головними із них є: боязнь болю при скороченні м’язів черевної стінки і невміння мочитися лежачи.

7

Самий кращій засіб – дозволити хворому мочитися в привичному для нього положенні (з дозволу лікаря). Рекомендується виводити сечу катетером при безуспішності самостійно помочитися (перший раз після операції не пізніше через 4-6 годин). При катетеризації повинна додержуватися асептика.

Часте болісне сечовипускання свідчіть про запалення сечового міхура (циститі) і потребує спеціального лікування.

Спостереження за нервовою системою

В післяопераційному періоді хворому необхідний повний фізичний і психічний спокій, особливо нормальний сон. Відсутність сну виснажує хворого, сповільнює процес загоєння післяопераційної рани и одужання.

Боротьба з болем є важливою ланкою у догляді за хворими. Призначають промедол, омнопон п/ш через 4 години, новокаїнові блокади.

В післяопераційному періоді можуть виникати психози. З’являються збудженість, сплутаність мислення і марення. Хворий не спить, постійно говорить, зриває пов’язку, хоче встати, бігти або стрибнути у відкрите вікно. Звичайно стан гострого післяопераційного психозу триває 1-2 дні, а потім змарнілий хворий засипає. Після цього він нічого не пам’ятає , що з ним було. Можуть приступи повторюватися. Необхідно тому постійне спостереження за хворим. С тумбочки необхідно убрати всі предмети, які можуть бути небезпечними в цієї ситуації. Під час приступу необхідно фіксувати хворого простирадлами до ліжка. На початку приступу рекомендується клізма з хлоралгідратом, в/в оксибутират натрію, промедол, омнопон, димедрол, седуксен і інші транквілізатори.

Питання про вставання хворого після операції вирішує тільки лікуючий лікар.

Медсестра повинна слідкувати за тим, щоб хворий правильно виконував рекомендовані йому рухи. Раннє призначення ЛФК має велике значення для гладкого перебігу післяопераційного періоду, так як сприяє зникненню закрепів, профілактиці периферичних тромбозів, легеневих ускладнень і спайкових процесів, усуває затримку сечовипускання, а також стимулює процеси регенерації.

Харчування хворого після операції повинно відповідати характеру захворювання, операції і особливостями післяопераційного перебігу.

8

Ведення документації у відділенні іт

• Історії хвороби.

• Карти інтенсивного спостереження і ІТ.

• Лист у ліжка хворого.

• Ведення карти балансу речовин, які вводяться і виводяться із організму і води.

Показання до переводу хворого в хірургічне відділення

• Задовільний загальний стан.

• Нормалізація основних життєво важливих функцій організму.

• Переводити хворого після підготовки йому місця у палаті.

Продовження лікування в хірургічному відділенні

Задачі лікування після переводу із палати ІТ – продовження лікування хворого в післяопераційному періоді до виздоровлення і виписки.

Особливості цього етапу лікування направлено на спостерігання за хворим з ціллю профілактики і виявлення і лікування можливих ускладнень.

Проводиться направлена терапія цих ускладнень.

Також проводиться місцеве лікування операційної рани, виконуються перев’язки.

Проводиться післяопераційне обстеження і долікування хворого.

9