Екологізація науки і техніки

Поступ людства завжди залежав від стану і рівня розвитку науки і техніки, технічної винахідливості людей та їх здатнос­ті до спільної діяльності. Такі якості застосовувалися для забезпечен­ня прогресу у сфері економічного і соціального розвитку, освоєння нових галузей в навколишньому середовищі, підвищення ефективності використання матеріалів та енергії. Успіхи науки і техніки широко використовуються у суспільстві.

Досвід науково і технічно розвинених країн показує, що досяг­нення науки та техніки забезпечують не тільки високий рівень ком­форту людини, але й створюють сприятливі умови для збереження і розвитку навколишнього природного середовища. Застосування новітніх технологій веде не тільки до підвищення продуктивності праці, але й сприяє ефективності використання природних ресур­сів, зводить до мінімуму забруднення навколишнього середовища, вирішує багато проблем екології людини. Не випадково під впли­вом суспільних і державних інститутів почався активний процес (екологізації всіх галузей наукового і технічного знання. Кожна на­ука, галузь технічних знань тепер має екологічний розділ, де вис­новки і рекомендації вчених апробуються з точки зору екологічної безпеки. Крім того, ведеться розробка гідних довіри прогнозів зво­ротного зв'язку і реакції природного середовища на антропоген­ний вплив, даються оцінки суперечностей, що виникають між необхідністю охороняти навколишнє середовище і використанням його з виробничою метою.

У сучасних умовах соціальна екологія поставила перед науковим і технічним знанням ряд завдань. Новий рівень взаємодії природи і сус­пільства на принципах коеволюції вимагає і нових знань про суспіль­ство і природу. Мета знань полягає у формуванні принципово нової політики з екологічних проблем, нового екологічного виміру матері­ального виробництва, культури, всього духовного життя суспільства. Відчувається неповнота наукових знань про основні властивості нав­колишнього середовища, форми і рівні його організації, про структур­ні механізми, фізичну суть природних процесів і динаміки їх змін, викликаних антропогенними факторами. Актуальними стають понят­тя: екологічні шляхи наукового пізнання, екологічний стиль мислення, тощо. Ось чому головним напрямом екологічних досліджень у фунда­ментальних, технічних і гуманітарних науках є усунення шкідливого впливу на середовище, збереження здоров'я і генофонду людини, оптимізація природно-технічних систем.

Сучасний рівень наукових знань дозволяє дати чітку наукову, ці­лісну картину біосфери у її єдності із суспільством, визначити гло­бальні шляхи переростання її у ноосферу на основі коеволюції. Проте одних тільки знань не досить, щоб на якомусь відрізкові шляху не потрапити в прірву. Потрібні нові знання, нові наукові пошуки. Нау­ка, вчені і політики відповідальні за пошук своєчасного виходу з еко­логічного тупика, куди може привести науково-технічний прогрес, як­що розвивається стихійно, не реалізує себе в межах, визначених екологією, не керується Розумом і Відповідальністю. Досягнення нау­ки і техніки, науково-технічної революції дозволили успішно вирішу­вати питання не тільки створення необхідних матеріальних благ, але й привели до революційних змін в інфраструктурі суспільства: з'явили­ся нові засоби зв'язку, обміну інформацією, сполучення та ін. Народи, які знаходилися на різних стадіях культурного і духовного розвитку, виявилися включеними в єдиний світовий процес. Стрімко зросли міг­рація населення та урбанізація. Тепер у містах мешкає понад 40 від­сотків населення світу. Величезних масштабів набула міграція (у тому числі екологічна) всередині країн і між. державами. Порушена еколого-етична цілісність націй та народів, посилилось їх масове переселення.