103

пості в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору¹. Разом з тим, Конституційний Суд України має повноваження визнати неконституційним міжнародний договір (повністю чи частково), що має наслідком не застосування такого договору чи його частини на Україні.

Приклад

Для належного та ефективного функціонування зони вільної торгівлі, з метою формування умов для вільного руху товарів, розуміючи необхідність інтеграції у світову економіку і міжнародну торговельну систему 18 жовтня 2011 р, Україна підписала Договір про зону вільної торгівлі та ратифікувала його законом України ЗО липня 2012 р. Відповідно до норм договору сторони надають одна одній національний режим торгівлі, визначають спеціальні захисні заходи у взаємній торгівлі, свободу торгівлі, регулює антидемпінгові і компенсаційні заходи у взаємній торгівлі^{1 2}.

Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 р. у справі № 1-35/2001 про Римський Статут: якщо міжнародний договір не відповідає Конституції України повністю чи частково і ця невідповідність визнана Конституційним Судом України, то такий договір або його частина не застосовуються в Україні³.

3. Директиви

Директиви— нормативно-правові акти, що є обов’язковими для держав-членів стосовно результатів, які мають бути досягнуті. Директива запроваджується через національне законодавство, вона зобов’язує дер- жаву-члена у певний строк вжити заходів, спрямованих на досягнення визначених у ній цілей, при цьому держави-члени мають право вільно обирати форму та засоби імплементації директиви у внутрішньодержавні иравопорядки. Директива набуває силу закону навіть у випадку несвоєчасної імплементації у національне законодавство, а її порушення може бути оскаржено.

Приклад

Директива 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року визначає мету та принципи захисту персональ

¹ Відомості Верховної Ради України (ВВР). ■*— 2004. — № 50. — Ст. 540.

² Договір про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 р. // Офіційний вісник Украї- ми. — 2012. — № 72 / № 62, 2012, — Ст. 2512 / — Ст. 2933.

³ Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) шд 11 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001 р. — № 28. — Ст. 1267.

Глава 4

них даних фізичних осіб та передбачає трирічний строк для прийняття законодавчих, нормативних та адміністративних положень, необхідних для виконання даної Директиви¹. Відповідно до цієї Директиви було прийнято Закон України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297Л/І, який регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизо- ваних засобів^{* 2}.

Загальні правила поведінки у світовій спільноті встановлюються шляхом визнання їх цінності і регулятивності для держав-учасниць, тобто вплив міжнародного права на внутрішньодержавне має і зворотній зв’язок. Так, внутрішньодержавне право є, за своєю суттю, більш чітко визначеним і історично розвиненим та дає відповідні імпульси розвитку міжнародного права, яке може перейняти позитивні аспекти внутрішньодержавного пра- і ва і запровадити їх на наднаціональному рівні шляхом встановлення як | міжнародно-правового звичаю або закріплення у міжнародно-правовому | акті. На думку окремих науковців, саме це сприяє зникненню меж між національним та міжнародним правом, поєднує публічно-правові та приватноправові витоки. У зв язку з чим, в науковій літературі все більшої популярності набуває доктрина глобального адміністративного права.

Враховуючи тенденції суспільства в умовах глобалізації, 1.1. Лука- шук зауважував, що саме в наш час особливого значення набуває взаємодія міжнародного і внутрішнього права держав. Він стверджував, що гло-, бальні проблеми можна вирішити лише в результаті широкого співробіт-, ництва держав, зусиллями міжнародного суспільства в цілому. Високий рівень управління міжнародною системою дасть змогу встановити надійний правопорядок. На його думку, внутрішньодержавна правова система сприймає міжнародне право не як окрему систему, а як зміст його норм, у результаті чого, норми міжнародного права залишаються незмінними, зберігаючи свій статус. Процес інкорпорації, вважає 1.1. Лукашук, полягає у тому, що відповідні норми міжнародного права утворюють нові норми внутрішнього права³.

Електронний ресурс / Верховна Рада України // Офіційна Інтернет-сторінка Верховної Ради України. — Режим доступу : ЬПр://2акоп1.га<Іа.80У.иа/1а\У8/5Ію\у/994_242.

² Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2010. — № 34. Ст. 481.

³ Взаимодействие международного и внутригосударственного права в условиях ппо-

бализации / И. И. Лукашук//Журнал российского права.—2002.—№3. — С. 115 116.