Глава 13

статтях виражають широке поняття політичного розсуду. У пп. 1,7 ст. 24, пп. 1,7 ст. 29 та пп. 1,10 ст. 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» це саме слово вживається, коли йдеться про обов’язок голів судів забезпечувати суддів відповідною інформацією з метою удосконалення судочинства. У цьому контексті, з огляду на доволі конкретні визначення мети і зрозумілих для фахівців заходів, також можна вести мову про розсуд. Ці заходи стосуються внутрішньої організації судів, отже, тут не йдеться про уповноваження на заходи стосовно громадян, а відтак, і підстав для застосування розсуду треба менше і вони є іншими. Тож слово «дбає» виражає поняття, пов’язане не з втручанням у права, а з різного роду обов’язками, однак воно також може означати уповноваження на застосування розсуду, тоді як значення слова «може» треба докладно з’ясовувати у кожному конкретному випадку.

д) Слово «забезпечує» застосовується у контексті забезпечення чогось, тобто виражає певний обов’язок. У законодавстві воно вживається саме у цьому значенні — йдеться про певні визначені або невизначені законом державні послуги та гарантії в їх найширшому розумінні. Так, п. 2 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» про уповноваження на розсуд не йдеться, а в абз. 1 ст. 20 йдеться про рішення щодо забезпечення діяльності самого державного органу, тобто про регулювання внутрішніх повноважень, а не про адміністративний розсуд.

Однак і уповноваження, позначене словом «забезпечує», може означати уповноваження на застосування розсуду, а саме тоді, коли диспозиція відповідної норми визначає варіанти або містить нечіткі формулювання, тобто суб’єкт публічної адміністрації повинен сам вирішувати, яким саме чином відповідно до цього Закону він буде надавати певні публічні послуги.

е) В українських законах відсутнє формулювання веде діяльність, яке завдяки невизначеному поняттю «діяльність» також може означати уповноваження на розсуд.

є) В українській і зарубіжній юридичній літературі¹ (і зарубіжній) ті у Методології проведення антикорупційної експертизи проектів норма-

¹ Коломоєць Т. О. Тлумачення оціночних понять в адміністративному судочинстві як складова вітчизняної правозастосовної практики / Т. О. Коломоєць, П. С. Лютіков // Право України. — 2011. — № 4. — С. 49; Ткач Г. Й. Правова природа дискреційних повноважень органу виконавчої влади / Г. Й. Ткач // Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / Г. Й. Ткач. — К., 2003. — С. 126; Реїв- нов С. Оціночні поняття як нормативне закріплення адміністративного розсуду // Вісник Національного університету внутрішніх справ. — 2004. — Вип. 28. — С. 163; Реіі- нов С. Межі застосування адміністративного розсуду в діяльності органів внутрішніх справ / С. Резанов // Право і безпека. — 2009. — № 5. — С. 48, 51; Резанов С. Оціночні

Адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації 439

і ишіо-правових актів¹ одним з видів уповноваження на застосування розсуду вважають використання у відповідних уповноважуючих нормах исвизначених юридичних понять. Це означає, що у гіпотезі такої норми містяться поняття, які у конкретному випадку потребують відповідної конкретизації через їх тлумачення. Типовими прикладами є юридичні поняття необхідність або суспільний інтерес, вжиті у гіпотезі відповідної уповноважуючої норми. У техніко-юридичному аспекті така конкре- і изація полягає у тому, що відповідний орган «вписує» у рамки відповідного поняття конкретні змістові елементи, які для конкретної ситуації іастосовуються як власна гіпотеза. По суті, така конкретизація є малим икгом законотворення для конкретного випадку — хоч таке формулювання не зовсім коректне у контексті принципу поділу влади. Вирішальним, зрештою, є те, в якому обсязі законодавець має право делегувати свої повноваження виконавчій гілці влади і якою мірою оцінка відповідної ситуації публічною адміністрацією може бути контрольована з боку адміністративного суду. Оскільки невизначені поняття — це поняття, що містяться у законі, вони піддаються судовій перевірці у принципі. Як свідчить судова практика Європейського Союзу, Франції та Німеччини, ш наявності оцінки таких понять органами публічного управління адміністративні суди залишають за першими певний власний простір, не втручаючись у нього. Українська практика законодавства та судочинства у цьому сенсі дуже рестриктивна, оскільки за наявності найменших сумнівів публічну адміністрацію позбавляють права на власний розсуд.

Законодавець може сформулювати уповноваження на розсуд і через вжиття у гіпотезі невизначеного юридичного поняття, надаючи публічній адміністрації шляхом вживання одного з названих вище слів можливість вибору одного із закріплених у диспозиції варіантів поведінки.

Наприклад, законодавець може сформулювати уповноваження на розсуд і завдяки тому, що невизначене правове поняття він застосовує у гіпотезі, вибір, залежно від відповідного формулювання, здійснюється між різними, закріпленими у диспозиції, можливостями. Наприклад, згідно з ч. 2, ст. 23 Закону України «Про державну службу» вихід на пенсію може бути відстрочено, оскільки за допомогою термінів «може» і «може бути» відповідний орган уповноважується приймати рішення щодо продовження строку державної служби. А передумовою для цього, як визначено у Законі, є те, що для такого подовження існують «необхідність» або «виняткові випадки», отже тут вживаються невизначені поняття. Якщо проаналізувати дослівний текст цього Закону, то в ньому йдеться про типовий для законодавства про державну службу вид роз-

моняття як нормативне закріплення адміністративного розсуду / С. Резанов// Вісник Пан. ун-ту внутр. справ. — 2004. — Вип. 28. — С. 163.

¹ Див. вище п. «б», розділ 13.3.1.