Глава

Приклад

Сільський голова зобов'язав громадян А., Б., В. щороку здавати три кілем

грами насіння снотворного маку на потреби місцевої шкільної Дальні. Вирощуй

Гм™°Г^Г° ^{МЗКУ В КІЛЬК0СТІ більше 10}° Рослин є злочином, передбаче-і

о1_а^^{310 Кримінального ко}Д^ексУ України, тож виконання такого рішення!

означатиме вчинення злочину. ^н

• виконання (використання) адміністративного акта об’єктивно не- можливе.

Цей перелік підстав не є вичерпним. Цілком можливі й інші випадки'

наявності значних і очевидних вад в адміністративному акті.

За загальним правилом, для визнання адміністративного акта нік- чемним жодна формальна процедура не має вимагатися. Проте осо-

1, що має законний інтерес, гарантується право вимагати визнання нік- і чемним адміністративного акта від суб’єкта публічної адміністрації чи-

^СУДУ- ,

3. Дія адміністративного акта у часі

Дія адміністративних актів у просторі та щодо кола осіб прямою пов язана із зазначенням в цих актах конкретних адресатів. Складні-

шим є питання дії адміністративного акта в часі. Серед підстав для припинення дії акта переважно виділяються:

• виконання вимоги, якщо зміст акта зводився лише до встановлення цієї вимоги;

• настання певної юридичної події, зокрема зникнення «адресата» акта (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи);

• закінчення строку дії акта, який видано на певний строк;

• прийняття нового акта, яким поглинається зміст попереднього акта;

• скасування акта органом, що його видав, або іншим уповноваже- ним органом¹.

3. Виконання адміністративного акта

Виконання адміністративного акта означає реалізацію права або додержання вимоги виконати певні дії, яка міститься в акті, якщо йог»' зміст зводився лише до реалізації цього права/виконання цієї вимоги У цьому випадку йдеться про досягнення мети, поставленої перед актом.

¹ Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т / ред шл •

»-2Ж^Я-Ж

265

Наприклад, після отримання особою призначеної їй одноразової матеріальної допомоги адміністративний акт фактично вичерпує себе.

кнуГдумка^що виконання акта не завжди означає припинення його дії.

У французькій адміністративно-правовій літературі зазначається, Щ° «^{в абс}°' лютній більшості випадків [адміністративне] рішення діє постійно, тобто воно породжує наслідки протягом усього часу, доки не буде анульовано чи скасовано^ Наприклад, вважається що не є таким, що припинив свою дію, наказ “о пр«з«ач^Р_Єн™ особи на посад,, після того, як

нання обов'язків. З іншого боку, є підхід, за яким вважається, що у цих випад ках акт припиняє Дію, оскільки передбачений у ньому факт відбувся , настали відпо^днГправові наслідки. Подальший статус особи на посад, не визначаєть- ся^Ацим актом. І, головне, навряд чи у даному випадку, навіть у випадку вияв лення неправомірності адміністративного акта, може ставитися питання про скасування такого акта (особливо з дією у минулому) - адже тоді ^П0СТ^^НУ^ інші питання, зокрема про правові наслідки, породжені діяльністю особи на посаді тощо. Тобто подібна ситуація, навіть у разі незаконності призначенні особі на посаду, вирішується лише через прийняття нового рішення про звільнення з посади.

3. Закінчення строку дії адміністративного акта

Закінчення строку дії акта означає вичерпання його юридичної сили у зв’язку зі спливом строку. Наприклад, ліцензія видана на певний строк, не дозволяє здійснювати ліцензовану діяльність після закінчення визначеного у ліцензії строку.

Очевидним є припинення дії адміністративного акта у зв яз^ з введенням у законну силу нового адміністративного акта хоча б у новому акті і не містилася вказівка про припинення першого ^Наприклад, при перерахунку пенсії розпорядження, на підставі якого було обраховано попередній розмір пенсії, втрачає чинність. У цій ситуації має місце нове

врегулювання справи. _ •

Зникнення адресата акта, зокрема смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи тощо, якщо у цих правовідносинах не дозволяється правонасггупництво, є об’єктивною підставою для припинення дії адміністративного акта.

■ Ведель жТлдминистративное право Франции / Ж. Ведель. — М.: Прогресе, 1^73 ^ 148

’■ АдмМсч»™»-, право України: ^ З^нв»

іегія: В. Б. Авер янов (голова) та ін. — К.. Юридична думка, частина. — 2007. — С. 287.