Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

2. Обґрунтуйте структуру особистості.

3. Які компоненти входять до спрямованості особистості?

4. Обґрунтуйте поняття самооцінки. Назвіть її види.

5. Дайте порівняльний аналіз психологічних теорій особистості.

6. Що таке діяльність? Яка відмінність між діяльністю людини й активністю тварини?

7. Дайте характеристику основним видам діяльності.

8. Дайте психологічну характеристику процесу спілкування.

Розділ 3. Пізнавальна діяльність особистості

Існує єдина насолода в житті – навчатися.

Фр. Петрарка, італ. поет

Методичні вказівки

Мета вивчення розділу «Пізнавальна діяльність особистості» – на підставі всебічного розгляду сутності та найважливіших характеристик пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, мовлення, уява, увага), конкретизувати методологічні принципи і категоріальні поняття психології, наповнити їх глибшим змістом і забезпечити стійке опанування ними.

Пізнавальні процеси залежать від рефлекторної, відображувальної функції мозку. Відчуття, уявлення, думки є результатом діяльності людського мозку й утворюються під час пізнавальної діяльності особистості. Похідний, вторинний характер чуттєвих і логічних образів виявляється у тому, що вони – сутність відбиття об’єктивної реальності; їх зміст визначається не внутрішнім світом суб’єкту, його бажаннями і цілями, а властивостями, зв’язками і відносинами самого предметного світу. Необґрунтованими слід вважати твердження, що в наших відчуттях чи сприйняттях подані стани і властивості тих же органів чуття, що вони – не більш як символи, умовні позначення. Чуттєві образи, поняття і думки відбивають властивості об’єктивного світу, є його копіями, знімками, образами, а не умовними знаками; вони співпадають з самими предметами, явищами і процесами дійсності у всіх відношеннях, крім одного: предмети є матеріальними, а їх образи у нашій свідомості – ідеальними.

Важливо мати на увазі, що збіг образів об’єктів і самих об’єктів, тобто адекватність їх відбиття, обумовлений природно-історичним процесом еволюції нервової системи, органів чуття. Саме ця еволюція забезпечила системі аналізаторів здатність давати об’єктивну, в основному адекватну інформацію про властивості зовнішнього світу і тим самим визначила можливість його пізнання і реформації в інтересах людини. Навіть в тих випадках, коли явище безпосередньо не сприймається нашими органами чуття чи відображується неповно і неадекватно (ілюзії сприйняття, наприклад), людина має змогу правильно пізнати це явище, уникнути можливих перекручень. Студентові слід звернути увагу на те, що наші відчуття, думки та інші пізнавальні психічні процеси не наділені властивостями матеріальності, предметності. Тому абсолютно позбавлені наукових підстав будь-які спроби заперечувати ідеальність психічного, зводити його до матеріального, чи ототожнювати розумову діяльність людини з працею «міркуючих» ЕОМ тощо.

Думка ідеальна – і в цьому її найважливіша якість, що дозволяє свідомості ефективно виконувати свою найважливішу функцію – уявна побудова дій і передбачення їх наслідків, контроль та керування поведінкою особистості, її здатність усвідомлювати те, що відбувається як у оточуючому, так і у власному духовному світові.

Думки людини, матеріалізуючись у мові, продуктах мовленнєвої діяльності, стають здобутком усього людства, накопичуються і функціонують у вигляді досвіду, знань, вмінь, що передаються від покоління до покоління, здійснюючи тим самим активний вплив на всі сфери діяльності людини.

Дана тема розкриває суб’єктивний характер психічних явищ і процесів і те, що вони зазнають впливу інтересів, досвіду, прагнень і цілей суб’єкта, завжди несуть відбиток його особистісних, індивідуальних якостей. Врахування цієї обставини в теоретико-пізнавальній, практичній, навчально-виховній та інших видах діяльності вкрай важливе, бо дає можливість правильно орієнтуватися в ситуації і приймати відповідальні рішення, досягати високої ефективності праці.

Визначаючи високий рівень психічної активності людини як соціальної істоти, неприпустимо її абсолютизувати. Представники ідеалістичного напрямку вважають, що творча уява, воля є першопричиною матеріального життя людей, духовним творцем реального світу, його субстанцією.

Аналізуючи пізнавальні процеси особистості, важливо з’ясувати не лише особливості кожного з них, а й взаємозв’язок між ними, їх місце і роль в життєдіяльності окремої людини, групи, колективу, суспільства у цілому.