1814. Мадрид, Прадо.
Погрудний На повний зріст
Ренуар. Жанна Самарі. 1877. Ермітаж. Кустодієв Б.М. Портрет Федора Шаляпіна. 1921. Москва, Музей образотворчих мистецтв ім.. О.С.Пушкіна.
Анфасний
Тинторетто. Автопортрет. 1588. Париж, Лувр. Т.Шевченко. Портрет М.М.Лазаревського.
1858. Папір, італ. Олівець, крейда.
Профільний
Портрет Ехнатона. Рельєф. 14 ст. до н.е. Єгипет. П’єтро ді Козимо. Симонетта Віспуччі. Б. 1480-1490.
Шантійї, Музей Конде.
Груповий Подвійний
Веласкес. Меніни (Фрейліни). Автопортрет з Левицький Д.Г. Вихованки Смольного інституту
королівською родиною. 1656-57. Мадрид, Прадо. княгиня Давидова і княжна Іжевська. 1771-71.
Санкт-Петербург, Російський музей.
Автопортрети
Альбрехт Дюрер. Автопортрет. 1500. Рубенс. Автопортрет. І пол.. 17 ст. Відень,
1500. Мюнхен, Стара Пінакотека Музей Історії мистецтв.
Берніні. Автопортрет. 1670-ті. Вінсент Ван Гог. Автопортрет. Б. 1890. Париж, Лувр.
Теракота. Санкт-Петербург, Ермітаж.
Войнов В.С. Автопортрет. 2005. Андрійчук М.О. Автопортрет. 2003.
Список літератури
Бланк И.А. Изобразительное искусство: Учебный курс. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 488 с.
Бурдін В.М. Засоби виразності образотворчого мистецтва: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Засоби виразності в мистецтві. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.
Васюренко О.В., Волохата К.О. Образотворче мистецтво: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. - 463 с.
12. Вовчак О.Л. Жанри образотворчого мистецтва: Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ-2000», 2005. – 480 с.
Государственная Третьяковская галерея. Живопись. Скульптура. Графика: Жанры, материалы,
техники. – М.: Сов. художник, 1977.
Маймин Е.А. Эстетика – наука о прекрасном: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
Гл. VІ. Виды искусства. –Т. 5 – [3]с. 124-155.
Ничкало С.А. Мистецтвознавство. – К.: Либідь, 1999.
Пространство картины: Сборник статей./Сост. Н.О.Тамручи. – М.: Сов. художник, 1989. – 368 с.
Образотворче мистецтво — Вікіпедія
uk.wikipedia.org
3. Види та жанри мистецтва. Поняття художньо-мистецького ...
www.info-library.com.ua/books-text-5395.html
1. Види і жанри образотворчого мистецтва > Поняття ...
ruh.znaimo.com.ua/index-1375.html
Жанри мистецтва | АРТ-Село
artselo.com.ua/zhanry_mystetstva/
Образотворче мистецтво - Український центр культурних ...
www.culturalstudies.in.ua/knigi_15_15.php
Види та жанри образотворчого мистецтва ― IQdiplom.com
www.iqdiplom.com › ... › Етика та естетика
Жанрові системи мистецтв. - Readbookz
readbookz.com/book/187/6757.html
Жанри живопису | UArt Mart
uartmart.com/blogs/genre-painting/
Тема "Види та жанри образотворчого мистецтва" - Документи
uadocs.exdat.com/docs/index-465828.html
Словник
Автопортре́т — портрет художника, виконаний ним самим за допомогою дзеркала або системи дзеркал.Іноді художники вміщували свої зображення в групові портрети. Значного розвитку автопортрет набуває в епоху Відродження і розквітає в 17 ст. Видатні зразки автопортретів дали великі голландські художники Рембрандт і Ван Гог. Одним із зачинателів автопортрету в українському мистецтві був Т.Шевченко. На початку 20 ст. визначні зразки автопортретів у місті Львів створив вельми талановитий художник нової української генерації Олекса Новаківський.
Анфа́с, також фас (фр. en face — перед обличчям, попереду, в обличчя) — обличчям до того, хто дивиться – положення обличчя людини, складної фігури або об’єкта, при котрому «лицьова» частина звернена прямо до спостерігача.
Веду́та (італ. veduta, «вид, виднокіл») — жанр європейського живопису доби Ренесансу, що являє собою картину, малюнок або гравюру із зображенням міського пейзажу, нерідко із застосуванням стафажу. Найбільш популярним був у Венеції 18 ст., де зазвичай зображувались детальні сцени повсякденного міського життя.
Вітраж (фр. vitrage, від лат. vitrum — скло), орнаментальна, або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло. Призначався для заповнення пройми в якійсь архітектурній споруді, найчастіше вікна. Найбільше розповсюдження отримав в часи Готики (12-14 ст.)
Графіті (від італ. graffito, множ. graffiti) — зображення, рисунки або надписи, продряпані, написані чи намальовані фарбою або чорнилом на стінах та інших поверхнях. До графіті можна віднести будь-який вид вуличного розфарбовування стін, на яких можливо знайти все: від простих написаних слів до вишуканих рисунків (стріт-арт). В наш час широке розповсюдження отримав спрей-арт, тобто малювання графіті з допомогою аерозольної фарби.
Інтимний портрет - камерний портрет з нейтральним фоном, що виражає довірливі стосунки між художником і портретованою особою.
Історичний портрет — зображує певного діяча минулого і створюється за спогадами або за уявою майстра, на основі допоміжного (літературно-художнього, документального, фотографічного тощо) матеріалу. В поєднанні портрета з побутовим або історичним жанром модель часто вступає у взаємозв’язок з вигаданими персонажами.
Камерний портрет - портрет, що використовує поясне, погрудне або оплічне зображення людини. Зазвичай у камерному портреті фігура подається на нейтральному фоні.
Карикатура (італ. caricatura, від caricare — навантажувати, перебільшувати) — перекручений, перебільшений портрет людини чи події, що має за мету висміяти або дати інше зображення суб'єкта. Збереглися приклади класичного і середньовічного періодів. Художники 18,19,20 ст. часто використовували карикатуру як спосіб висміювання або сатири на суспільство чи політичних діячів. Чудовим прикладом служать роботи французького художника Оноре Домьє і німецького — Георга Гросца. До британських карикатуристів відносяться Вільям Хогарт, Томас Роуландсон, Джордж Крікшанк, Едвард Лір, Макс Бірбом, Роджер Ло (створював ляльки для сатиричного телесеріалу «Вилитий портрет») і ін. Близько з терміном Карикатура пов’язані такі поняття як лубок, шарж, гротеск.
Ко́лір (ба́рва) — суб'єктивна характеристика світла, яка відображає здатність людського зору розрізняти довжину хвилі електромагнітних коливань в області видимого світла. Сприйнятий колір (випромінювання або об'єкта) залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини. Розрізняють спектральні і неспектральні хроматичні кольори (наприклад,пурпуровий або брунатний колір), а також ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний).
Лінія – спільна частина (границя) двох суміжних ділянок поверхні. В результаті перетину двох поверхонь ми одержуємо лінію. Лінія має лише один вимір — довжину.
Моза́їка (фр. mosaique, італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів. А також декоративно-прикладне і монументальне мистецтво різних жанрів, твори якого передбачають формування зображення засобами компонування, набору і закріплення на поверхні (як правило – на площині).
Монументальне мистецтво – це рід пластичних мистецтв; охоплює широке коло творів, що виконані для конкретного архітектурного середовища і які відповідають йому своїми ідейними якостями. Як різновид існує монументально-декоративне мистецтво. До монументального мистецтва відносяться пам’ятники і монументи, скульптурне, живописне, мозаїчне вбрання будівель, вітражі, фрески, міська і паркова скульптура, декоративне оздоблення фонтанів тощо.
Об’єм – в образотворчому мистецтві ілюзорна передача просторових характеристик предмета, що зображується, художніми методами.
Панно (фр. panneau від лат. pannus — шматок тканини) — твір декоративного характеру, коли частина поверхні стіни (настінне панно), стелі (плафон), дверей, обмежена рамкою, заповнюється живописом, мозаїкою або скульптурним рельєфом; також це може бути різьблена, ліплена або керамічна композиція, що слугує тій же меті. Панно, виконані з кольорових плиток або в техніці фрески на зовнішніх стінах будівель, називають іноді муралями.
Парадний портрет - портрет, що показує людину на повний зріст, на коне, стоячою або сидячою. Зазвичай в парадному портреті фігура подається на архітектурному або пейзажному тлі. Залежно від атрибутів буває коронаційний (рідше - тронний), кінний, військовий (в образі полководця).
Перспекти́ва (фр. perspective от лат. perspicere — дивитись крізь) — техніка зображення просторових об’єктів на площині або якійсь іншій поверхні у відповідності з тими скороченнями їхніх розмірів, змінами абрисів форми і світлотіньових відносин, котрі спостерігаються в натурі. Спосіб зображення об’ємних тіл, що передає їхню власну просторову структуру і розташування у просторі. В образотворчому мистецтві перспектива використовується як один з художніх засобів, що підсилює виразність образів.
Пляма – це заповнена форма. Пляма з’являється шляхом ущільнення лінії в формі. Напруга плями виникає всередині, тому що лінії ущільнюються з центру. Пам’ятаючи, що лінія з’являється з крапки, ми отримуємо схему появи елементів композиції: крапка – лінія – пляма. Таким чином пляма – третій елемент композиції, яка з’являється з лінії, а лінія з’являється з крапки.
Профіль — (від фр. profil — начерк,) зображення людського обличчя чи фігури, або якогось предмета збоку. Профільні зображення були поширені на початковому етапі розвитку портрету як мистецького жанру. Профіль — традиційне портретне зображення Раннього Відродження в Європі. Інше значення – профіль — (медальєрне мистецтво) — медальний профіль, тобто особливо виразний, гідний переносу на медаль. Профіль — традиційне зображення володарів на античних монетах та медалях.
Сентиментальний портрет – зображення, коли увага приділяється душевному світу людини, а на першому місці стоять почуття, а не розум і великі ідеї. Зазвичай їм притаманна реалістична простота вираження, вільна від прикрашання та ідеалізації. Художник часто не пише кисті рук, зосереджуючи увагу на обличчі моделі.
Сценогра́фія (театрально-декораційне мистецтво) — вид художньої творчості, що займається оформленням вистав і створенням його зображально-пластичного образу, що існує в сценічному часі і просторі. Під сценографією розуміють також створення зримого образу завдяки декораціям, костюмам, освітленню і постановочній техніці. Вона може бути детально, лаконічною або мінімальною. Особлива видовищність, складні ефекти потребують роботи сценічних механізмів, які можуть змінити декорації за завісою або на очах у публіки.
Театрально-декораційне мистецтво, або Сценографія — галузь образотворчого мистецтва, що її завданням є оформлення простору сцени і надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів. До сценографії належить також компонування сценічних реквізитів і костюмів.
Теракота (від італ. terra — земля, глина і cotta — обпалена) — керамічні неглазуровані вироби з кольорової глини з с пористою будовою. Застосовується з художньою, побутовою і будівельною метою. З теракоти виготовляють посуд, вази, скульптуру, іграшки, кахлі, черепицю, облицювальні плитки й архітектурні деталі.
Точка відокремлює одну від другої суміжні частини лінії. Чітке уявлення про точки дають перетини ліній між собою і ліній з поверхнями. Точка не має жодного виміру.
Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці (тиньку), одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). При висиханні вапно, що міститься в тиньку, утворює тонку прозору кальцієву плівку, що робить фреску довговічною. Виконується художником-фрескістом. Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.
Шарж (фр. charge) — різновид карикатури, в якому зберігається подібність з об'єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м'яким, доброзичливим гумором. Зазвичай в ньому при збереженні зовнішньої подібності змінені і виділені найбільш характерні риси людини.
Штрих (нім. Strich — лінія, риска, зарубка) – тонка риска, лінія.