Візник. Вітраж Шартрського собору. Франція, хуііі ст.

Як синтез кількох видів мистецтва існує театрально-декораційне мистецтво або сценографія. Воно вміщує роботу по створенню зорового образу вистави через декорації, костюми, освітлення і постановочну техніку. Засобами живопису, архітектури (декорації), скульптури, декоративно-прикладного мистецтва (реквізит) сприяє розкриттю змісту та стилю театрального видовища, підсилює його вплив на глядача.

Театральні костюми і реквізит Декорація до опери «Мойсей і фараон». 1827.

5.3.Засоби образотворчого мистецтва: композиція, рисунок, перспектива.

У кожного виду і жанру образотворчого мистецтва свої особливі завдання, кожен з них володіє своїми специфічними засобами, що допомагають йому передати життя. Але є загальні для всіх видів цього мистецтва зображувальні засоби: композиція, рисунок, перспектива.

Композицією називається загальна побудова твору і сполучення в ньому всіх елементів, що дозволяють з найбільшою повнотою виразити ідейний задум. “Композиція” в перекладі з латинської означає “розташування” “сполучність”, “співставлення”. В образотворчому мистецтві це розміщення фігур і предметів, кольорових плям і об’ємних мас. У живописі і графіці – на площині, у скульптурі – у просторі.

Східний і західний фронтони храму Зевса в Олімпії. Греція. Реконструкція.

Нарбут г. «Поезія». Заставка до журналу "Мистецтво". Туш, перо. 1919. Національний художній музей України. Київ.

Композиція надає ідеї художника виразність, робить її рельєфною, переконливою. Художник вибирає різні прийоми побудови картини у відповідності із задумом твору для найбільш переконливого вираження ідеї.

Крім композиції суттєвим для всіх видів мистецтва є рисунок.

Рисунок відтворює абриси, форму зображуваного предмета, допомагає створити об’єм. Він виконується олівцем, пером, пензлем, вуглем тощо і створює зображення за допомогою лінії різної інтенсивності.

У графіці рисунок – основний виражальний засіб, але від є необхідним для всіх видів образотворчого мистецтва. Створюючи картину, перед тим як приступити до її кольорового вирішення, живописець обов’язково на полотні зробить рисунок, який передасть окреслення фігур, предметів, їх розташування. Скульптор використовує рисунок як допоміжний засіб, що допомагає йому знайти композицію. Рисунок – основа всіх видів образотворчого мистецтва.

Крім композиції і рисунка, у всіх видів образотворчого мистецтва використовується перспектива.

Перспектива визначає особливості зображення предметів у відповідності з їхнім зоровим сприйняттям. Знання законів перспективи дозволяє “населити” картину великою кількістю людей, як наприклад, на полотні І.Рєпіна “Хресний хід у Курській губернії” або В.І.Сурикова “Бояриня Морозова”.

Суриков в. Бояриня Морозова. 1887.

Полотно пласке, і всі зображені на ньому фігури розташовані на однаковій відстані від глядачів. Але художник, користуючись законами перспективи, будує картини так, що люди і предмети виявляються різної величини, ніби одні з них знаходяться біля нас, інші – віддалені. Перспективу було відкрито у ХV ст., а до цього користувались умовними прийомами, наприклад, поряд зображувались маленька і велика фігури, щоби дати уявлення про те, що вони ніби знаходяться на різній відстані від глядача (зворотна перспектива).

Перспектива підпорядкована композиції твору, вона використовується для того, щоб висловити думку художника, виокремити найбільш суттєве.

Все те, що ми говорили, відноситься до лінійної перспективи. А є ще й повітряна, що висловлює кольорові відношення. Художники розрізняють фарби теплі (жовта, оранжева, червона, коричнева) і холодні (голуба, синя, фіолетова). Всі предмети, що знаходяться далі від нас, здаються нам більш холодними, а ті, що ближче – теплими. Ці зміни у кольорі і в ясності абрисів у залежності від віддаленості предмета і виражає повітряна перспектива.