Література

1. Демків О.Б. Перспективи та проблеми становлення теорій середнього рівня в сучасній українській соціології: соціологія девіантної поведінки // Вісник Львівської державної фінансової академії. – 2007. - № 7. – С. 51 – 64.

2. Кузьменко Т.М. Соціологія Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 320 с.

3. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія та методологія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії : навчальний посібник / Є.В. Сірий ; МОНУ. – Київ : Атіка, 2009. – 492 с.

4. Українське суспільство 1994-2004: соціологічний моніторинг / За ред. Н. Паніної. – Київ, „Заповіт”, 2004. – 64 с.

5. http://ru.wikipedia.org/wiki/Мертон,_Роберт_Кинг

6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Ервінг_Ґофман

Тема 4. Соціальний контроль над девіантною поведінкою.

1. Поняття соціального контролю як механізму самозбереження суспільства.

Термін «соціальний контроль» ввів до наукового обігу французький соціолог і психолог Г. Тард для позначення засобу повернення злочинця до нормальної, тобто відповідної нормам суспільства поведінці. Пізніше цей термін став використовуватися більш широко у зв'язку з процесами соціалізації особистості.

Американські соціологи Е. Росс і Р. Парк інтерпретували соціальний контроль як цілеспрямований вплив суспільства на поведінку індивіда, що забезпечує нормальне співвідношення між соціальними очікуваннями, вимогами і внаслідок цього - соціальний порядок.

Французький соціолог Р. Ліп`єр розглядав соціальний контроль як засіб, що забезпечує процес засвоєння індивідом цінностей і норм культури, і механізму передачі їх від покоління до покоління.

Американський соціолог Т. Парсонс вивів на передній план теоретичного дослідження соціальний контроль як механізм забезпечення в межах даної системи узгодженості всіх її функцій з поведінковими очікуваннями людей, засвоєння цінностей і норм суспільства його членами, створення системи авторитетної інтерпретації нормативних зобов'язань, що здійснюється спеціально створеними в суспільстві інститутами права, культури, управління і т.п.

Соціальний контроль в процесі свого функціонування в певній соціальній системі (суспільство в цілому, етнічна або професійна група, територіальна, політична, релігійна спільнота і т.п.) представляє собою складно організовану, багатоступінчату, ієрархізовану систему, що складається з ряду взаємодіючих компонентів.

1. Індивідуальна або групова дія, що співвідноситься або не співвідноситься з діючими в групі цінностями і нормами.

2. Реакція соціального оточення на індивідуальну або групову дію відповідно до існуючої соціальної шкали оцінок в культурі, моралі, праві і т.п.

3. Діюча в суспільстві (спільноті) система ідеалів, цінностей, норм і зразків поведінки.

4. Система формалізації і категоризація індивідуальних або групових дій і відповідних їм оцінок (схвалюючих, осудних, засуджуючих і т.п.) соціальним оточенням.

5. Існуюча в системі суспільна або групова свідомість і думка.

6. Система соціальних санкцій (застережливих, засуджуючих, репресивних і т.д.) по відношенню до індивідів, що припустили те або інше відхилення від діючих соціальних норм;

7. Шкала оцінок, що формується у особистості в процесі соціалізації

Соціальний контроль - процеси в соціальній системі (суспільстві, групі), що забезпечують її стійкість та можливість управління функціонуванням її елементів (людьми, інтересами тощо); це механізми оцінки і санкціонування діяльності елементів соціальних систем та підсистем з точки зору суспільних інтересів та домінуючих норм; це і спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує впорядковану взаємодію її елементів за допомогою нормативного (в т.ч. правового) її регулювання.