- •Тема 1 введення. Основні поняття і визначення
- •Тема 2 основи базування
- •Тема 3 точність і якість у машинобудуванні
- •Тема 4 основи проектування технологічних процесів
- •Тема 1 введення. Основні поняття і визначення
- •1.1 Введення в науку "Технологія машинобудування".
- •1.1 Введення в науку "Технологія машинобудування"
- •1.2 Основні поняття і визначення
- •1.2.1 Види виробів
- •1.2.2 Види і типи виробництва
- •1.2.3 Технічна і технологічна підготовка виробництва
- •1.2.4 Виробничий і технологічний процеси
- •1.3 Класифікація технологічних процесів. Форми технологічної документації
- •1.4 Форми і принципи організації технологічних процесів механічної обробки і складання
- •1.4.1 Форми організації технологічних процесів механічної обробки
- •1.4.2 Форми організації технологічних процесів складання
- •Тема 2. Основи базування
- •Основи базування
- •2.3 Класифікація баз і приклади їхньої реалізації
- •2.3.1 Характеристика баз за числом ступенів вільності, що вони позбавляють
- •2.4 Умовні позначення баз у технологічній документації
- •2.5Типові схеми базування
- •Правила вибору баз
- •Питання для самоперевірки
- •3.2 Економічна і досяжна точність
- •3.3 Методи досягнення точності при механічній обробці і складанні
- •3.3.1 Методи досягнення точності при механічній обробці
- •В) Метод підналагодження.
- •3.3.2 Методи досягнення точності замикаючого ланки при складанні
- •3.4 Основні фактори, що впливають на точність обробки
- •3.4.2 ∆Верст – геометричні похибки верстата
- •3.5 Шорсткість поверхні і методи її оцінки
- •3.6 Вплив якості поверхні на експлуатаційні властивості деталей машин
- •3.7 Технологічні методи підвищення якості поверхонь
- •1. Точність та її показники щодо деталей машин.
- •Тема 4 Основи проектування технологічних процесів
- •Вихідна інформація для проектування тп
- •4.3 Основні етапи, послідовність та методи проектування тп
- •4.3.1 Методи проектування технологічних процесів
- •4.3.2 Визначення типу виробництва, такту випуску, партії запуску виробів
- •4.3.3 Відпрацювання конструкцій виробів на технологічність
- •4.3.4 Вибір способу виготовлення вихідної заготовки
- •4.3.6 Проектування маршруту обробки заготовки
- •4.3.7 Вибір технологічного обладнання
- •4.18 Основи технічного нормування
- •Формування маршруту обробки заготовки.
- •Технологічні основи машинобудування
4.3.2 Визначення типу виробництва, такту випуску, партії запуску виробів
Як відомо існує три типи виробництва: одиничне, серійне і масове. Визначення типу виробництва даного виробу може бути зроблено розніми методами.. При укрупненому визначенні типу виробництва можна користуватися таблицями, що маються в багатьох підручниках і довідниках. У цих таблицях тип виробництва є функцією обсягу випуску виробів і їхньої маси, або сумарної трудомісткості, або габаритів. Наприклад, таблиця 4.1
Таблиця 4.1 – Орієнтовне розподілення кількості машин за серійністю
Тип виробництва |
Кількість машин в серії |
||
великих |
середніх |
дрібних |
|
Дрібносерійне |
2-5 |
6-25 |
16-50 |
Середньосерійне |
6-25 |
26-150 |
51-300 |
Великосерійне |
більше ніж 25 |
більше ніж 150 |
більш ніж 300 |
Визначення такту випуску для великосерійного і масового виробництва було розглянуто раніше (див. розділ 1.5).
Для серійного виробництва розраховують оптимальну кількість виробів, що одночасно запускаються у виготовлення, (партія - N парт, якщо мова йде про деталі, і серія - N сер, якщо мова йде про машину в цілому).
N·а
N парт = ------- шт.,
254
де N парт - кількість виробів, що одночасно запускаються у виготовлення;
N - об’єм випуску виробів;
а = 5-10 кількість днів запасу деталей для складання на складі;
254 - кількість робочих днів у році;
Кількість виробів (машин) у серії звичайно дорівнює місячній програмі випуску машин:
N
N сер. = --- шт.
12
4.3.3 Відпрацювання конструкцій виробів на технологічність
Одним з факторів, що суттєво впливають на характер технологічних процесів, є технологічність конструкції виробу та його складових частин. Конструкція виробів повинна не тільки забезпечувати їх експлуатаційні вимоги, а й вимоги до їх найбільш економічного виготовлення. Чим менша трудомісткість i собівартість виготовлення виробу, тим більше він вважається технологічним. Тому проектуванню технологічних процесів передує відпрацювання виробу на технологічність. Це зумовлено більш глибокими знаннями технологом конкретного виробництва: технічних та економічних можливостей, конкретного обладнання та інших факторів. Технологічна конструкція виробу повинна передбачати широке використання уніфікованих складальних одиниць, стандартизованих та нормалізованих деталей i їх елементів; мінімальну кількість оригінальних деталей. Технологічна конструкції виробу повинна відповідати вимогам складання i мати зручні складальні бази, мінімум підгінних робіт, можливість паралельного складання складальних одиниць.
Види i показники технологічності конструкцій наведені в ГОСТ 14.205—83, загальні правила відпрацювання конструкції виробу на технологічність в ГОСТ 14.201—83.
Оцінка технологічності конструкції може бути двох видів: якісна i кількісна. Якісна характеризує технологічність конструкції узагальнено на підставі досвіду виконавця i проводиться на всіх стадіях проектування, як попередня. ЇЇ характеризують показники: добре —погано. Кількісна оцінка базується на визначенні відношення значень досягнутих показників до базових. При цьому за базові приймають показники машин, які є кращими світовими представниками такого виду продукції.
У ГОСТ 14.201-83 наведено типовий перелік показників технологічності, з якого розроблювач повинен приймати мінімальну, але достатню їх кількість. Показники технологічності виступають як інструмент спілкування між конструктором i технологом при сумісному відпрацюванні конструкції на технологічність. Рекомендується виконувати поетапне відпрацювання конструкції на технологічність в такому порядку:
- підібрати i проаналізувати вихідні (початкові) матеріали, необхідні для оцінки технологічності;
- визначити показники технологічності базової i призначеної до виготовлення конструкції;
- провести порівняльну оцінку i розрахунок рівня технологічності;
- розробити заходи щодо поліпшення показників технологічності.
Основними показниками технологічності конструкції виробу є трудомісткість, собівартість, матеріаломісткість i енергомісткість.
Трудомісткість виготовлення або ремонту виробу виражається сумою нормо-годин, витрачених на технологічні процеси виготовлення або ремонт всіх його складових частин i складання. Рівень технологічності конструкції щодо трудомісткості визначають за формулою 4.1
Кт = То / Тб (4.1)
де То і Тб - очікувана (проектна) i базова трудомісткості виготовлення або ремонту виробу, нормо-годин.
Собівартість — сумарне (по всіх складових частинах виробу) значення витрат на матеріали, заробітну плату виробничих робітників з нарахуваннями i накладних витрат. Собівартість є узагальнюючим показником якості Виробу. Рівень технологічності конструкції за собівартістю
Кс = Sо / Sб (4.2)
Де So i Sб - очікувана (проектна) i базова собівартості виготовлення виробу, крб.
Матеріаломісткість характеризує кількість матеріалу, витраченого на виготовлення виробу, одиниці маси. На практиці часто використовують матеріаломісткість як відношення маси виробу до одного з основних технічних параметрів його (наприклад, потужності).
Енергомісткість характеризує кількість паливно-енергетичних pecypciв, якi витрачаються на виготовлення випробу, наприклад кВт, кал.
Piвнi технологічності виробу по матерiаломiсткостi i енергомісткісті визначаються аналогічно рівням технологічності з трудоємкості i собівартості.
Розроблені конструкції вважаються технологічними, якщо числові значення рівнів технологічності менші за одиницю. Існує також ряд інших показників, котрі дають змогу конкретизувати ті чи інші конструктивні недоліки i намітити шляхи підвищення технологічності. До них належать рівні уніфікації деталей та їх конструктивних елементів, марок матеріалів, сортаментів матеріалів, розміри piзі, посадок тощо. На рисунку 4.2 наведені нетехнологічні рішення конструкції елементів деталей – вісь отвору не перпендикулярна поверхні, що додає необхідності проектування та виготовлення спеціального пристрою для свердлення. На другому прикладі отвір більш високої точності (7 квалітет) запроектований як глухий, що не дає змоги обробляти його на прохід, а також використати прогресивні методи обробки, наприклад, протягування. В даному разі більш доцільно більш точний отвір зробити наскрізним.
Після проведення аналізу технологічності всі пропозиції щодо змін конструкції повинні бути систематизовані в пояснювальній записці. Зміни, що не суперечать службовому призначенню виробу, після узгодження розроблювачем повинні бути внесені в конструкцію виробу.
Рисунок 4.2 – Приклади нетехнологічних рішень елементів деталей
