Стилі мислення в поведінці (ознаки для експрес-діагностики)

Синтезатор

Зовні виглядає зухвалим, скептичним, наче забавляється; може здаватися неуважним (ніби щось обмірковує), але насторо­жується, коли з кимось чи з чимось не згодний.

Схильний говорити: «А що, коли...?», «З іншого боку...», «Зовсім необов'язково повинно бути так».

Часто використовує вставні словосполучення, означальні при­кметники і конструкції.

Тон: саркастичний; зондувальний; скептичний; можуть зву­чати ноти незгоди, суперечки і виклику.

Схильний виражати і пропонувати іншим альтернативні, опо­зиційні думки, концепції, теорії; запрошує до міркування, заува­жує і вказує на суперечності, недоречності.

Часто виражає і пропонує іншим думки, фактичні характерис­тики, короткі уїдливі анекдоти, саркастичні зауваження.

Одержує задоволення від короткого, прямого і відвертого, фактологічного обговорення поточних невідкладних справ.

Не любить розмов, що здаються занадто теоретичними, сенти­ментальними, суб'єктивними, марними, «просторікуватими».

У напруженому стані збуджується.

Соціальні стереотипи: «Лідер», «Твердолобий».

6 Вправа «Минулий досвід»

Мета: прослідкувати вибірковий вплив минулого досвіду у розв'язанні задачі, що припускає декілька можливих рішень.

Матеріал та обладнання: шість пар понять.

мідь – золото;

горобець – соловей;

сонце – земля;

кішка – миша;

автомобіль – трамвай;

тарілка – човен;

Хід виконання роботи. Завдання складається з двох серій. У першій серії експериментатор пред'являє по черзі шість пар по­нять і пропонує досліджуваним назвати ознаку, що є загальною для кожної із цих пар. Ці ж самі пари понять демонструються й у другій серії, однак респондентам вноситься пропозиція дати якомога більш оригінальну відповідь.

Обговорення:

Підраховується загальна кількість актуалізованих ознак для кож­ної пари понять і для кожної серії. Обґрунтовується висновок про ви­біркове використання минулого досвіду. Показується залежність актуалізації ознак від загальної установки суб'єкта на основі порівняння двох серій.

При цьому враховується, що можливість перебудови звичних дій уже отриманих висновків, якщо вони перестають відповідати вимо­гам реальної дійсності, що змінюється, є показником гнучкості мислення. Вона виявляється також в оригінальності підходу до аналізу ситуацій, у можливості їх переосмислення, у подоланні «бар'єру минулого досвіду».

Для досліджуваних із хорошими розумовими здібностями є характер­ною висока гнучкість мислення, легкість пристосування до мінливих умов дійсності. У досліджуваних із пониженою навчальністю вияв­ляється протилежна якість – інертність мислення, прагнення до ша­блону, повернення до звичних дій, незважаючи на їх невідповідність новим умовам.

Умови, що визначають адекватність здійснення процесу розв'язання задач, можуть виступати такі психологічні фактори, як на­явність мотивації певного рівня, актуалізація даних минулого досвіду та вже існуючих знань для розв'язання конкретно поставленої задачі, вплив спрямованості чи установки тощо.