Болгарія

1. Революційний рух 1918-1919 рр.

У вересні 1918 р. внаслідок наступу військ Антанти в Болгарії почалося антивоєнне повстання, яке очолили:

- Болгарський хліборобський народний союз (БХНС), лідери – О.Стамболійський й Р.Даскалов;

- Болгарська робітнича соціал-демократична партія ( “тесняки” ) на чолі з Д.Благоєвим.

27 вересня 1918 р. – повсталі проголосили Болгарію республікою. Цар Фердинанд втік до Німеччини, відрікшись від влади на користь сина Бориса III

29 вересня 1918 р. – Болгарія підписала перемир’я з Антантою і вийшла з війни.

2 Політика уряду о.Стамболійського

У березні 1920 року О.Стамболійським і його партією було сформовано уряд, який розпочав низьку демократичних реформ:

1. Введення всезагальної трудової повинності.

2. Обмеження великого земельного володіння і надання землі безземельним.

3. Зосередження в руках держави торгівлі зерном.

4. Введення податків на доходи банків, торгівлі, промислових підприємств.

Багато з реформ не було здійснено, але уряд одержав широку популярність.

3. Червневі та вересневі події 1923 року

8-9 червня 1923 р. – уряд Стамболійського було заарештовано змовниками - членами груп “Народна змова” та Військова ліга. Було сформовано новий уряд О.Цанкова, який мав військово-фашистську спрямованість.

У вересні 1923 р. БКП і БХНС спробували повернути владу, але лідери БКП і БХНС не мали міцної підтримки народу і повстання було ліквідовано.

У 1929-1934 роках країну охопила економічна криза, яка перетиналася з політичною.

4. Переворот 1934 року

У травні 1934 р. – група “Ланка” спираючись на Військову лігу здійснила новий державний переворот. Головою уряду став Кімон Георгієв. Конституцію було скасовано, а Народні збори було розпущено. Заборонялися усі політичні партії та профспілки.

Але цар Борис III прагнув необмеженої влади і наприкінці 1935 року відбулося затвердження монархо-фашистської диктатури Бориса III, що спирався на армію й державний апарат.

Югославія

1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

Після розпаду Австро-Угорщини з її південних територій на підставі Корфської декларації 1 грудня 1918 р. було утворено спільну державу – Королівство сербів, хорватів і словенців.

До складу Королівства увійшли Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія, Герцеговина, Словенія, Далмація, частина Македонії.

1. Форма правління – конституційна монархія. Голова держави обирається від сербської династії Карагеоргієвичей.

2. Законодавча влада належала королю та парламенту (скупщині).

3. Свобода віровизнання: православного (серби і чорногорці), католицького (хорвати і словенці), мусульманського (серби Боснії).

4. У зовнішній політиці Хорватія орієнтувалася на Німеччину, Словенія – на Австрію, Сербія – на Росію, Боснія – на мусульманські країни.

5. В середині країни існували сербо-хорватські протиріччя, між сербами і албанцями Косово.

За Відовданською Конституцією 1921 року закріплювався унітарний державний устрій. Держава поділялася на 33 жупані (губернаторства).