1.4. Ознаки, аспекти цінності історичних будівель.

Ознаки належності будівель до історичної забудови підрозділяються на дві великі групи.

Перша вміщує дві групи ознак:

1. Ознаки належності будівлі до цінного містобудівного середовища (групові ознаки):

- належність до комплексу забудови, єдиного в хронологічному та стильовому відношенні;

- композиційний зв'язок з пам’яткою або комплексом пам’яток архітектури;

- належність будівлі до різночасового ансамблю або комплексу забудови.

2. Ознаки власної історико-архітектурної цінності будівлі (індивідуальні ознаки):

- збереженість стильових особливостей, деталей або початкового планування;

- унікальність планувального рішення, конструкцій або деталей;

- меморіальна цінність, зв’язок із історичними подіями.

Друга група ознак підрозділяється на:

1. Ознаки функціональної цінності будівлі:

- можливість багатофункціонального використання, яка обумовлена трьома факторами:

• настільки ємною і досконалою структурою будівлі, що вона може вмістити одночасно або в різний час різноманітні функціональні процеси;

• такою структурою будівлі, яка дозволяє множену вариантів пристосування для різного використання;

• певним ступенем універсальності внутрішнього простору, яким можна користуватись по-різному без сутнісних перепланувань;

- можливість максимального забезпечення однієї провідної функції, тобто явна функціональна спеціализація будівлі.

2. Ознаки матеріальної і конструктивної цінності будівлі:

- ступінь довговічності і збереження основних конструкцій.

Усі перераховані ознаки дозволяють віднести будівлю до категорії історичної забудови. Однак, перша група – історико-художня цінність – має вирішальне значення. Конкретна будівля може мати повну сукупність ознак або ж тільки деякі з них.

Розвиток рядової історичної забудови полягає в безперервній зміні та нарощуванні часових шарів (діахронність). Якщо нашарування епох в пам’ятках архітектури не завжди сприймається позитивно, то часові шари історичної забудови – явище абсолютно закономірне. Завдяки рухливості історичної забудови у часі, можлива спадкоємність у розвитку міста.

Часова багатошаровість історичної забудови обумовлює її історико-документальну цінність. Багато історичних будівель повязані з історичними подіями, особами, творами літератури та мистецтва. Забудова зберігає багато інформації з історії міста: ідеології, промисловості, культури та побуту.

Друга важлива характеристика історичної забудови – її множинність, на відміну від пам’ятки архітектури, яка виступє як явище одиничне й унікальне. Рядові історичні будинки – кожен окремо – мають скромну архітектурно-художню цінність, яка безмірно виростає в сукупності таких будівель.

Ще один аспект цінності історичної забудови пов’язаний зі ставленням сучасної людини до середовища міста. Опредмечена пам’ять культури визначає особливий багатошаровий образ міста, привабливий для людини. При цьому індивідуальність, неповторність кожного з фрагментів історичної забудови, камерність її простору відповідає середовищним потребам мешканця міста.

Особливий аспект цінності історичної забудови – функціональний; її надзвичайна «живучість», тобто здатність до зміни вигляду й можливість пристосовуватися до сучасних соціальних вимог. Історична забудова дозволяє множину варіантів пристосування, без втрати історичної, художньої, середовищної цінності, а, навпаки, набуває нової якості і нової цінності. Ця її якість особливо важлива з точки зору сучасного використання.

На відбір засобів і способів зміни форми, що пристосовується, впливає також характер експлуатації. Порожні структури з невеликим ступенем цінності («знайдений» простір) можна пристосувати до нового функціонального змісту з мінимальними змінами та витрачаннями на обмежений термін екс­плуатації («тимчасово»). (Рис.1).

РОЗДІЛ 2. ІДЕАЛЬНІ ВИМОГИ, ПОТРЕБИ, НОРМИ (ФАКТОРИ 11 РОДУ)