1.2 Еволюція теорій економіки підприємства

Питання про місце та роль підприємства в економічній системі суспільства не має однозначного тлумачення. В економічній літературі щодо цього висловлюються різні точки зору, а в економічній теорії сформувалося декілька концепцій підприємств, які характеризують філософію його виникнення, діяльності та ліквідації. Не акцентуючи увагу на управлінському аспекті функціонування підприємства, можна виділити такі теорії підприємств:

1. Неокласична теорія. Згідно з цією теорією підприємство розглядається як цілісний об’єкт, який перетворює вхідні економічні ресурси на продукцію. Ця модель підприємства визначається його виробничою функцією, що виражає залежність результатів виробництва від витрачених факторів виробництва, розміру та співвідношення цих факторів. Головним завданням підприємства є отримання максимального прибутку шляхом визначення необхідних обсягів і співвідношення витрат.

2. Інституційна теорія. Підприємство виступає організацією, яка створюється людьми для ефективного використання обмежених ресурсів. Теорія досліджує різні форми ділових організацій, їх взаємозв’язки, можливі варіанти вирішення проблем мотивації працівників, організацію контролю та планування на підприємстві.

3. Еволюційна теорія. Вивчається проблематика функціонування підприємства на певному ринку. У процесі функціонування підприємства, його взаємодії з іншими суб’єктами господарювання формуються певні правила реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, процедури прийняття рішень. За цією теорією підприємство розглядають системно:

• підприємство є членом ділового співтовариства та перебуває під впливом його еволюції;

• підприємство володіє власними традиціями у визначенні напрямків діяльності, обсягів і пропорцій економічних ресурсів.

4. Підприємницька теорія ґрунтується на дослідженнях підприємства як сфери реалізації підприємницьких талантів, ініціатив на основі доступних для підприємця економічних ресурсів. За цією теорією модель підприємства формується на основі взаємодії підприємців усіх рівнів. Особливого значення набувають внутрішньокорпоративні механізми використання підприємницьких талантів усіх працівників.

5. Інтеграційна теорія. В основу теорії покладена інтегруюча функція підприємства. Підприємство розглядається як відносно стійка, цілісна соціально-економічна система, що інтегрує процеси виробництва (реалізації) продукції та відтворення ресурсів для аналізу впливу різних чинників на поведінку підприємства. Положення цієї теорії певною мірою відображають усі ті аспекти діяльності підприємства, які становлять основи перелічених вище теорій.

1.3 Підприємництво як сучасна форма господарювання

Господарська діяльність, що провадиться для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва − підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ГК, ст. 3).

Підприємництво − це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що виконується суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ГК, ст. 42).

Закон України “Про підприємництво” визначає, що підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка провадиться фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Підприємницька діяльність в Україні провадиться на основі таких принципів:

• вільний вибір видів діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

• самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найм працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

• самостійне провадження підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

• творчу (інноваційну) − генерування й активне використання новаторських ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

• ресурсну − формування та продуктивне використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

• організаційно-супровідну − практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність може вестись як без використання, так і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи. Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися та функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо).