3. 58. Право користування надрами. Гірничий відвід.

Право користування надрами вважається одним з видів природокористування. Воно є самостійним правовим інститутом права довкілля. Суб'єкти, що використовують надра, здійснюють лише два основні повноваження — володіння та користування ними. Право розпорядження надрами їм не належить. користувачі надр не мають права передавати надану їм у користування ділянку надр ін особам.

Користувачами надр бути підприємства, установи, організації, громадяни Укр, а також іноз юр особи та гром. Зазвичай це спеціалізовані підприємства, установи, організації та громадяни, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні й економічні можливості для користування надрами. Використання надр належить до спеціальних видів природокористування, тому воно здійснюється на основі спеціальних дозволів. Водночас фізичні особи як власники земель та землекористувачі можуть використовувати надра у порядку загального природокористування.

Об'єктом надрокористування є гірничий відвід. Це певна частина надр, що надається користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин. Користування надрами поза межами гірничого відводу забороняється.

Користування надрами, за винятком передбачених законом випадків, є платним. Право користування надрами можна поділити на декілька видів за цільовим призначенням, суб'єктним складом та строками здійснення цього права.

За строками здійснення право користування надрами поділяється на постійне і тимчасове. Постійним визнається таке користування, що відбувається без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 р) і довгостроковим (до 25 р). У разі необхідності строки тимчасового користування можуть бути продовжені.

ВАРІАНТ 18

1. 38 Екологічна безпека, як складова національної безпеки України

Визначення екологічної безпеки сформульовано у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища». Тут вона подається як стан довкілля, за якого забезпечується запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей3.

В Основних напрямах державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачається, що вона досягається завдяки пріоритетним заходам охорони довкілля. Це передусім:

— гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

— поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;

— стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах та промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

— будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

— запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

— формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

— збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.

Кабінет Міністрів України своєю постановою «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»1 від 27 липня 1995 р. визначив види екологічно небезпечних об'єктів господарської діяльності. Це, насамперед, атомна енергетика і атомна промисловість; біохімічне, біотехнічне та фармацевтичне виробництво; збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження й утилізація всіх видів промислових і побутових відходів, а також боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива; видобування і переробка нафти, природного газу; хімічна промисловість, текстильне виробництво; металургія; вугільна, гірничовидобувна промисловість; виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива; промисловість будівельних матеріалів; целюлозно-паперова та деревообробна промисловість; машинобудування і металообробка; будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем та деякі інші види, що можуть негативно впливати на стан довкілля. У кожному конкретному випадку екологічно небезпечні види діяльності визначаються Мінприроди або його органами на місцях. Щоб уникнути випадків загрози екологічній безпеці внаслідок небезпечної діяльності, законодавство передбачає низку запобіжних заходів. Зокрема, це визначення процедури прийняття та узгодження рішень, в тому числі оцінка впливу на довкілля в Україні, проведення державної та громадської експертиз, обов'язкове ліцензування, подання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки, страхування ризиків та відповідальності, сертифікація тощо.

Отже, екологічна безпека як фактичний стан довкілля є сукупністю певних його властивостей та створюваних діяльністю людини умов, за яких з урахуванням економічних, соціальних чинників і науково обґрунтованих допустимих навантажень на об'єкти біосфери утримуються на мінімально можливому рівні ризики антропогенного впливу на довкілля та забезпечується збереження життєдіяльності людей.