3. Які структурні компоненти дозвілля?

4. На які типи поділяється дозвілля?

Сучасне дозвілля поділяється на багато типів в залежності від психологічних, освітніх, соціальних, рекреаційних, фізіологічних та естетичних компонентів. Залежно від того, який парам етр дозвілля переважає, такого характеру й набуває конкретне дозвіллєве занят­тя.

Дозвілля можна поділити на такі групи:

- дозвілля як рекреація - коли воно сприймається виключно як діяльність, що допомагає людини врівноважувати організм;

- дозвілля як задоволення - коли основною мотивацією дозвіллєвої діяльності є отримання щастя і радості;

- дозвілля як відновлення сил - коли дозвілля вважається засо­бом відновлення здоров'я людини, її духовних та фізичних сил; за­сіб лікування та реабілітації;

- дозвілля як стан буття - сфера життєдіяльності людини, в якій вона може само реалізуватися та розвинути свої здібності;

- дозвілля як соціальна стратифікація - дозвілля залежить від того, виразником якого соціального класу є дана особа;

- дозвілля як вільний час - час, що залишається для людини піс­ля виконання нею робочих обов'язків.

Загальноприйнятою вважається класифікація дозвілля за такими ознаками: вид активності (пасивне та активне дозвіл­ля); періодичність (щоденне, щотижневе, відпускне, святкове); тривалість (короткочасне, довготривале, епізодичне); напрями діяльності (творче, рекреаційне, культурне, спортивне, декора­тивно-прикладне, туристичне).

5. В чому полягає специфіка взаємозв’язку професійно-трудової діяльності та дозвілля?

На всіх етапах свого становлення і розвитку дозвіллєва сфера тісно пов'язується з професійно-трудовою діяльністю людини. Така залежність досліджується у працях Валтона К., Валвіна Д., Дюмазедьє Ж., Дюркгейма Е., Каплана М., Томпсона П., в яких розглянуто вплив трудової діяльності на зміст і форми органі­зації дозвілля, вплив дозвілля на формування відповідних по­треб людини та її відношення до промисловості; функціональна взаємозалежність праці та вільного часу.

У зарубіжному суспільстві формується три погляди на зв'я­зок дозвілля та праці людини. Згідно з першим (компенсацій­ним), засновником якого вважається Фрідман Ж., дозвілля спря­моване на задоволення тих потреб та інтересів, яких людина не в змозі задовольнити в робочий час. Основною функцією дозвіл­ля вчений визнає компенсаційну, а вільний час розглядає як го­ловний чинник розвитку особистості, як компенсацію трудової діяльності. Вирішальний вплив праці на дозвілля підкреслює й Багер Р., який стверджує: "Праця здійснює вплив на відношен­ня людини до дозвілля... Поза сумнівом, поведінка людей у вільний час є наслідком їх поведінки у робочий час" [1, P.135]. Прибічник цієї концепції фінський вчений Літтунен Ж. вважає, що у процесі професійно-трудової діяльності людина "соціаль­но стомлюється" і втрачає здатність до творчого розвитку. Тому дозвілля є засобом внутрішнього самовдосконалення, зняття соціальної напруги, усунення соціальних конфліктів і складає основу для розвитку особистості.

Згідно з іншим поглядом, дозвілля не пов'язане із працею лю­дини. На думку прибічників цієї концепції (Акерман, Московічі та ін.), форми та засоби проведення людиною свого дозвілля виз­начаються соціальними, культурними та економічними чинни­ками. Професійно-трудова діяльність відіграє тут другорядну роль. Тому зростання кількості вільного часу не завжди позитивно сприймається людиною, яка не вміє правильно організувати своє дозвілля. Надлишок вільного часу негативно позначається не лише на її настрої, а й на поведінці.

Прихильники третьої позиції взагалі заперечують будь-який зв'язок між дозвіллям та професійною діяльністю людини. Дум­ку про те, що в майбутньому, у країнах з високим рівнем життя, праця перестане впливати на зміст дозвілля та вільного часу лю­дини, вперше висловив ще 1925 року американський соціолог Лінд Р.

Тобто, всі вчені та практики розглядають працю як суспіль­ний обов'язок навіть тоді, коли вона приносить людині насоло­ду. Натомість, дозвілля не містить примусових елементів, воно характеризується свободою та добровільністю вибору.