Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Правознавство.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
123.32 Кб
Скачать

Обєктивне юридичне право: поняття та система

Оскільки людина керується у своїй діяльності юридичними нормами, її ставлення до інших людей визначається не тим, що видається їй фактично можливим у кожному конкретному випадку, а тим, як розмежовує ці інтереси право. Тобто, існування права виражається як в існуванні юридичних норм, так і в існуванні юридичних відносин. Юридичні норми і юридичні відносини — це дві різні сторони права: об'єктивна і суб'єктивна. Або, іншими словами, це об'єктивне і суб'єктивне право. Юридичні відносини називаються правом суб'єктивним, тому що певні права і обов'язки складають приналежність суб'єкта, без суб'єкта, поза ним вони не існують: права і обов'язки повинні комусь належати. У той же час, юридичні норми не стосуються суб'єкта. Вони мають більш загальний і абстрактний характер, вони не стосуються безпосередньо конкретного суб'єкта і називаються правом в об'єктивному розумінні, або об'єктивним правом. Вивчаючи право в цілому, необхідно звернути увагу на співвідношення об'єктивного та суб'єктивного права та особливостей кожного з них. Почнемо з об'єктивного права, оскільки суб'єктивне право обумовлюється об'єктивним, і власне об'єктивне право є основою для вироблення головних положень теорії права в цілому.

Проте, слід мати на увазі, що в історичному плані суб'єктивне право виникає раніше, воно передує об'єктивному, оскільки історичний розвиток завжди починається від конкретного, а не від загального. Тому раніше створюються окремі суб'єктивні права, а вже потім норми, які їх регулюють. Але після того, як певна юридична норма вже склалася, вона вже необхідно обумовлює собою суб'єктивне право.

Отже, об'єктивне юридичне право, або право — це система загальнообов'язкових, формально визначених, гарантованих державою юридичних норм, що встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин та виступають, як регулятор суспільних видносин.

Підстави набуття та припинення права власності

Право власності - є право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб.

Підстави набуття права власності:

- первісні - річ виникає вперше, перероблення речі, загальний доступ до дарів природи, поява плодів чи доходів;

- похідні - набуття права власності виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника; належать усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність і спадкування, приватизація державного і комунального майна.

Підстави припинення права власності:

- відчуження власником свого майна;

- відмова від права власності - особа може відмовитися від свого майна, заявивши про це;

- припинення права власності на майно, яке не може належати цій особі - якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, прийнятим пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. За рішенням суду підлягає примусовому продажу, колишньому власнику передається сума виторгу з урахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна або за рішенням суду передається у власність держави з виплатою власникові суми, визначеної за рішенням суду;

- знищення майна;

- викуп пам'яток історії та культури. Якщо власник не вживає заходів щодо її збереження, не може створити необхідні умови, суд може постановити питання про її викуп;

- викуп земельної ділянки в зв'язку з суспільною необхідністю; в разі відсутності згоди - за рішенням суду;

- реквізиція - у разі стихійного лиха, аварії, епідемії та за інших надзвичайних обставин майно може бути примусово відчужене у власника в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. В умовах воєнного стану майно може бути примусово відчужене з наступним повним відшкодуванням його вартості;

- конфіскація - позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно;

- припинення юридичної особи чи смерть власника. Спільна власність виникає тоді, коли право власності належить багатьом суб'єктам на один об'єкт. Законодавство передбачає два види спільної власності - спільну часткову і спільну сумісну.