10. Культурно-освітня д-сть г. Д. Смотрицького.

Першим ректором Острозької академії став Герасим Данилович Смотрицький. (пом. 1594р.). Він народився в с. Смотричі, біля Кам’нця Подільського в сім’ї д’яка Данила. У молоді роки служив писарем у кам’янець-подільському магістраті «за трьох старост кам’янецьких». У 1576 р. був запрошений до новоствореного гуртка «вчених мужів» в Острозі. Очевидно, що по приїзді до Острога Г.Смотрицький стає першим ректором Острозької академії. Він очолює всю редакційну роботу по підготовці до друку текстів Острозької Біблії, пише першу і другу передмови до Біблії, а також вірші на герб князя Костянтина-Василя Острозького, які стали першим зразком геральдичної поезії в Україні. У першій передмові до Острозької Біблії, написаної від імені князя К-В. Острозького, Смотрицький розповідає історію надрукування Острозької Біблії. У другій передмові – «Предсловії к благовірному и православному всякого чина, возраста ж і сана читателеві» Герасим Данилович полемізує з єрессю антитринітаріїв, які не визнавали єдиносущності Святої Трійці. Смотрицький переконливо доводить, що Ісус Христос був єдиносущним Богу Отцю і Святому Духу, що у Христа було дві природи: людська (матеріальна, фізична, тілесна), яку можна було пізнати «віденієм і осязанієм», та божественна, яку ми осягаємо «смьішленієм і вірою»: «Блажени невидевшие и уверовавшие". У 1587 р. Г.Смотрицький написав видатні полемічні твори «Ключ царства небесного» та «Календар римський новий», з допомогою яких активно включився в ідеологічну боротьбу того часу. Герасим Смотрицький помер у жовтні 1594 р. Після нього ректором академії став грек Кирило Лукаріс.

11. Просвітительська та релігійна д-сть Кирила Лукаріса.

Однією з найпомітніших постатей серед діячів Острозької академії був Кирило Лукаріс (1572-1638). Він народився в 1572 р. в м. Геракліоні на острові Крит (Кардія), завдяки своєму дядькові Олександрійському патріарху Мелетію Пігасу отримав прекрасну освіту в Падуанському університеті та Грецькій колегії у Венеції. У 1594 р. приїхав до Острога як представник (протосинкел) Мелетія Пігаса, щоб підтримати православних у боротьбі з уніатами і католиками, яка у той час загострюється в Україні. Після смерті Герасима Смотрицького, у 1594-1598 роках, Кирило Лукаріс очолює Острозьку академію, яка у цей час стає одним з головних осередків боротьби з унією. За ректорства Кирила Лукаріса Острозька академія досягла свого найвищого розквіту. У цей час тут працюють найвидатніші вчені свого часу, друкуються найвідоміші полемічні твори: «Апокрисис» Христофора Філарета, «Перший і другий описи» на листи єпископа Іпатія Потея. твори визначного письменника-полеміста Івана Вишенського. 6–9 жовтня 1596 р. Кирило Лукаріс бере активну участь у роботі православного Берестейського собору, що різко відкинув унію та Ватикан.. В кінці XVI – на початку XVII ст. Кирило Лукаріс покидає Острог і іде в Західну Європу (Англію, Францію, Бельгію, Швейцарію), зближується з протестантами. Після Кирила Лукаріса ректорами острозької академії були Мартин Грабович – «муж в божественном писании искустный» та Савва Варфоломійович Флячич (Фляка) – майбутній чернець Межигірського монастиря під Києвом. На жаль, про них не збереглося майже ніяких відомостей.

У 1602 р. Кирило Лукаріс приїжджає до Олександрії, де в цей час помер його дядько Олександрійський патріарх Мелетій Пігас. За заповітом М. Пегаса його обирають Олександрійським патріархом (1602–1520). У 1620 р. Кирило Лукаріс стає Константинопольським патріархом і обіймає цю посаду до кінця свого життя. У 1629 р. в Женеві Кирило Лукаріс видав «Сповідання віри» («Символ віри»), у якому висловив думки близькі до кальвінізму. Твір Кирила Лукаріса був відразу ж перекладений з латинської на німецьку, французьку та англійську мову і став широко відомим і Європі. У 1638 р. Кирило Лукаріс був страчений за наказом турецького султана Мурада IV, його вивезли на безлюдний острів, четвертували і кинули у море. Після його смерті його твір «Сповідання віри» був підданий анафемі, а його самого об’явили патріархом-єретиком. Це звинувачення було знято через 34 роки на Єрусалимському соборі в 1672 році.