7. Поняття, види, значення інфраструктури підприємства

Інфраструктура підприємства — це сукупність цехів, ділянок, господарств і служб підприємства, що мають впорядкований допоміжний характер і забезпечують необхідні умови для діяльності підприємства в цілому.

Розрізняють виробничу й соціальну інфраструктури й капітальне будівництво, що обслуговує обидві сфери.

Виробнича інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які безпосередньо з виробленням продукції не пов’язані.

Соціальна інфраструктура — це сукупність підрозділів підприємства, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства й членів їхніх родин.

Основне їхнє значення складається в технічному обслуговуванні основних процесів виробництва. До них належать допоміжні й обслуговуючі цехи й господарства, що займаються переміщенням предметів праці, забезпеченням виробництва сировиною, паливом, всіма видами енергії, обслуговуванням і ремонтом устаткування та інших засобів праці, зберіганням матеріальних цінностей, збутом готової продукції, її транспортуванням та іншими процесами, призначеними для створення нормальних умов ведення виробництва.

8. Загальна характеристика, структура та класифікація основних фондів підприємства

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи: невиробничого призначення; виробничі.

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема: • житлово–комунальні приміщення; • побутові, спортивні приміщення; • будинки та устаткування медичного призначення; • дитячі дошкільні заклади;

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.

9. Грошова оцінка основних фондів. Знос та амортизація основних фондів

Грошова оцінка здійснюється за первісною, справедливою, переоціненою, залишковою і ліквідаційною вартістю.

Первісна, або історична вартість основних засобів — це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів

Справедлива вартість — це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу (основного засобу в даному випадку)

Переоцінена вартість — це вартість основних засобів після їх переоцінки.

Переоцінка основних засобів здійснювалася за усередненими індексами цін у будівництві та в промисловості, що породило невідповідність проіндексованої вартості основних засобів їх реалізаційній ринковій (справедливій) вартості.

Залишкова вартість — це вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної (переоціненої) вартості і суми зносу — нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу. 

Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основного засобу після закінчення строку його корисного використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) цього засобу

Амортизація – це процес поступового переносу вартості виробничих фондів на собівартість продукції з урахуванням витрат на їх придбання, капітальний ремонт і модернізацію