Типи макромоделей.

Залежно від конкретних завдань дослідження, використовуються такі моделі:

1. За способом подання процесу, який досліджується, виділяють логічні, графічні, економіко-математичні моделі;

2. За терміном дослідницького процесу – макромоделі поділяють на короткострокові і довготермінові;

3. За кількістю економічних суб’єктів, які аналізуються, можуть бути прості і повні моделі

Прості моделі – містять лише два макроекономічних суб’єкти (домогосподарства і фірми).

Повні моделі – враховують вплив державного сектору.

Закриті моделі містять лише три макроекономічних суб’єкта – сектор домогосподарств, фірми і державний сектор.

Відкриті моделі враховують вплив закордонного сектору.

Статистичні моделі фіксують економічні процеси на початку та в кінці певного періоду і не відображають перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделі відображають економічні процеси із врахуванням фактора часу.

1.5. Моделі кругових потоків товарів і доходів в закритій та відкритій економіці

В основу макроекономічного аналізу покладена найпростіша модель кругових потоків. В даній моделі приймають участь тільки два економічних суб’єкти – домогосподарства і фірми, немає державного втручання та впливу зовнішнього світу.

Рис. 1.1. Модель кругообігу продуктів і доходів

Доходи одних економічних суб’єктів є витратами інших:

– споживчі витрати на придбання товарів – доходи фірм від реалізації готових товарів;

– витрати фірм на оплату ресурсів – дохід домогосподарств (заробітня плата, рента тощо)

В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси – товари» і грошовий «витрати – доходи» – здійснюються одночасно в протилежних напрямках.

Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється за визначений період часу.

Запас – це величина, яку використовують для виміру показника на конкретний момент часу, на визначену дату. В економіці існує певний взаємозв’язок між показниками потоку і запасу:

– запас дорівнює накопиченим за визначений період потокам;

– потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.

Для закритої економіки (без держави і закордону) величина загального обсягу виробництва товарів та послуг в грошовому вимірі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.

На рис. 1.1 зображено кругообіг доходів і продукції. По верхньому зовнішньому контуру – фактори виробництва (природні та трудові ресурси, капітал тощо), які використовуються, рухаючись від домашніх господарств до фірм в обмін на доходи, які ідуть у зворотному напрямку по нижньому контуру. Одночасно по внутрішньому контуру рухається потік товарів і послуг, які вироблені фірмами і продані домашнім господарствам.

Цей потік відповідає сумі витрат домашніх господарств на товари і послуги. Ця основна модель, зображена на рисунку є головною в макроекономіці. Рішення домашніх господарств і дії фірм визначають в економіці рівень зарплати, рівень цін і рівень інфляції, кількість товарів і послуг, що виробляються.

Макроекономічні проблеми виникають тоді, коли ці рішення не спрацьовують таким чином, щоб забезпечити повну зайнятість, швидке економічне зростання і стабільність цін. Для того, щоб дізнатися, як подолати такі негативні явища в економіці, необхідно дослідити механізми, які повертають економіку в необхідне русло.

Із попередньої моделі ми зрозуміли, що:

Доходи = сукупним споживчим витратам

або Y = C.

Але на практиці частину доходу ДГ схильні зберігати: Y = C + S.

Заощадження (S) – накопичення у вигляді готівки, вклади в банк, покупка акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З іншого боку, фірми втрачають більше ніж отримують від реалізації продукції, так як крім оплати ресурсів необхідно здійснювати інвестиції.

Інвестиції – це всі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню сукупної величини накопиченого в економіці капіталу.

Таким чином, оскільки ДГ витрачають менше в порівнянні з величиною доходів, а фірми – більше в порівнянні з виручкою, то в моделі з’являються фінансові ринки.

Фінансові ринки переміщують частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина переміщується безпосередньо від ДГ до фірм шляхом придбання акцій, облігацій тощо.

В даній моделі рівновага має вигляд:

Y = C + S = C + I,

або

S = I.

Ринок товарів та послуг

Домогосподарства

Фірми

Доходи домогосподарств

Споживчі витрати

Фінансові ринки

Інвестиційні витрати

Доход фірм

Товари та послуги

Товари та послуги

Заощад-

ження

Інвестиційні

кошти

Пропозиція праці

Робоча сила

Плата за ресурси

Ринок ресурсів

Рис. 1.2. Схема кругообігів продуктів, доходів, заощаджень та інвестицій у закритій економіці

Модель кругообігу в закритій економіці за участю держави. Аналізуючи рис. 1.2 можна зробити висновок, що введення державного сектору не порушує рівноваги, оскільки:

– доходи розподіляються не тільки на споживання (С) і заощадження (S), але і на сплату податків (Т):

Y = C + S + T;

– існує три види витрат на товари і послуги – споживчі, інвестиційні і державні закупівлі (G):

Y = C + T + S = C + I + G.

Модель кругообігу для відкритої економіки.

Відкрита економіка – це економічна система, яка зв’язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій. Так як в моделі відображені тільки грошові потоки, то:

– експорт (Ем) – це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів;

– імпорт (Ім) – потік з внутрішніх ринків за кордон;

– чистий експорт (NX) – різниця між величиною експорту та імпорту.

Рис. 1.3. Держава в системі народногосподарського кругообігу

Аналізуючи рис. 1.3 можна зробити висновок, що рівність між національними продуктами і національним доходом у відкритій економіці зберігається:

– по доходам:

Y = C + T + S + Iм;

– по витратам:

Y = C + I + G + Eм.

Рис. 1.4. Модель кругообігу для відкритої системи