Тема 6: Розвиток української культури в переддень та в добу революцій (1900-1920 рр.)

1. Розвиток науки і техніки та їх вплив на соціальну і культурну сфери українського суспільства.

2. Модернізм в літературі та мистецтві та його провідні діячі.

3. Нові обрії української культури в добу національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.: стан, розвиток та здобутки.

1. Розвиток науки і техніки та їх вплив на соціальну і культурну сфери українського суспільства.

Українську Академію наук було засновано 24 листопада 1918 р.

Володимир Вернадський — вчений-біохімік, один із засновників та перший президент Української Академії Наук.

Туган-Барановський — вчений-економіст, міністр фінансів за часів Центральної Ради, один з фундаторів Української Академії наук.

Ілля Мечников — всесвітньовідомий біолог, ім’я якого носить Одеський національний університет, де він викладав і організував першу в країні бактеріологічну станцію. Лауреат Нобелівської премії 1908 р.

Розвиток авіації в Україні на початку ХХ ст. пов’язаний з наступними прізвищами — Нестеров, Чкалов, Байдуков, Беляков, Сікорський, Уточкін.

М. Курако — інженер, який присвятив своє життя технічному прогресу в металургії, а починав свою діяльність на початку ХХ ст. у Кривому Розі.

2. Модернізм в літературі та мистецтві та його провідні діячі.

Модерн (фр. moderne — найновіший, сучасний) — формалістичний напрям в мистецтві, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві кінця ХІХ — початку XX ст., що протиставляється мистецтву минулого. Народився з поєднання двох тенденцій: прагнення архітектора раціонально використати нові матеріали (сталь, скло, залізобетон) і тяжіння до певної мірі малозмістовної але вишуканої декоративності.

Модернізм (фр. modemismе від moderne — новітній, сучасний) — узагальнююча назва ряду художніх течій XX ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища. Це культура, яка заздалегідь протиставляє себе будь-якому різновиду традиційної культури і передусім культурі реалістичній.Першим в українській літературі під гаслами модернізму виступив Микола Вороний.

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — загальна назва авангардистських художніх течій 1910-х — початку 20-х років у деяких європейських країнах (Італії, Росії та ін). Значна кількість футуристів пов’язувала свою творчість з фашизмом і комунізмом. Футуристи висували ідеї створення «мистецтва майбутнього», заперечували художні традиції. Вони прагнули насаджувати ідеї урбанізму, фантастики, знаків і символів. Вважали, що мистецтво не повинне відображати дійсність. Намагалися створити урбаністичне мистецтво, яке б прославляло культ техніки та індустріальних міст. Ще перед українізацією в 1921 р. у Києві утворилася «Асоціація панфутуристів». Засновником асоціації був основоположник і теоретик українського футуризму М. Семенко (1892–1937).

Література

«Українська хата» — журнал українських модерністів, який виходив у Києві протягом 1909-1914 р.

Володимир Винниченко — відомий український популярний письменник і художник, автор першого в українській літературі утопічного роману «Сонячна машина», неоромантик. Залишив яскравий слід в українській історії як лідер національно-визвольних змагань доби української революції 1907-1920 рр. Він був відомим політичним діячем України, членом Директорії УНР.

М. Зеров був ідейним натхненником групи українських неокласиків.

Українські поети М. Драй-Хмара, М. Рильський, М. Зеров входили до літературної течії неокласицизму.

О. Кобилянська, А. Тесленко, С. Васильченко, В. Стефаник, Л. Мартович, М. Черемшина — письменники, які відобразили у своїх літературних творах еволюцію складних соціально-економічних відносин в українському селі на початку ХХ ст.

Українських письменників другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Франка, Тичину та Багряного вносили до списку претендентів на отримання Нобелівської премії.

С. Черкасенко — відомий український письменник, суспільно-політичний та культурний діяч, який першим у прозі зобразив життя донецьких шахтарів. У роки першої буржуазно-демократичної революції керував Всеукраїнським учительським союзом. За радянських часів його літературна спадщина була заборонена.

Д. Бурлюка називають найяскравішою постаттю ХХ століття або «українським батьком російського футуризму». Сам він казав про себе: «Я уродженець українського степу». Цей футурист створив єдине реалістичне полотно — «Портрет Т. Г. Шевченка».

С. Петлюра — редактор журналу «Украинская жизнь», який виходив протягом 1912-1916 рр. у Москві, театральний критик, більш відомий нащадкам як один з лідерів української революції 1917-1920 рр.

П. Тичина — поет, автор поеми «Золотий гомін», якого сучасники називали «Бардом української революції».

Живопис

Художники-графіки, які мали великий художній та естетичний вплив на українську графіку постреволюційної доби: Малевич, Богомазов, Нарбут, Труш, Синиця.

Лідером мистецького життя західноукраїнських земель початку XX ст. був художник Іван Труш.

Г. Синиця є зачинателем напрямку в монументальному живописі, який дістав назву «Українська національна колористична школа».

К. Малевич — всесвітньовідомий художник, засновник стилю супрематизму, який на початку ХХ ст. деякий час жив і працював у Києві.

Г. Нарбут — художник-графік, перший ректор Української академії мистецтв доби громадянської війни, один з перших авторів українських державних паперів (поштових марок, грошових банкнот тощо), автор грошових знаків УНР.

Скульптура

Олександр Архипенко — український та американський художник, скульптор, який на початку XX ст. здобув всесвітню славу, один із засновників кубізму в скульптурі. Його перша виставка відбулася 1906 року у Києві. Отримав світове визнання свого таланту в еміграції.

Кубізм (франц. cubisme від cube — куб) — модерністська течія авангардистського напряму в образотворчому мистецтві (переважно в живописі) 1-ої чверті XX ст, яке висунуло на перший план формальне завдання конструювання об'ємної форми на плоскості, звівши до мінімуму образотворчо-пізнавальні функції мистецтва. Цей новаторський метод був розроблений П.Пікассо та Ж.Браком. Кубісти виходили в своїй творчості з того, що справжню сутність усіх предметів і явищ реального світу, включаючи людину, може бути передано у вигляді різноманітних поєднань простих геометричних фігур. Розробили нові форми багатовимірної перспективи, які давали змогу показати об’єкт з усіх боків у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, утворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півкола. Представники кубізму намагалися виявити геометричну структуру об`єму, наближаючи предмет до найпростіших тіл — конуса, куба, кулі та ін. Представник кубізму в Україні — Олександр Архипенко.

Архітектура

«Будинок з химерами» (1901-1902) — цегляна споруда з прикрасами на міфологічні та мисливські сюжети, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн міста Києва, столиці України. Свою назву отримала через скульптурні прикраси, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, казкові істоти. Архітектор — В. Городецький.

3. Нові обрії української культури в добу національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.: стан, розвиток та здобутки.

Відразу після лютневої революції 1917 р. набувають поширення культурно-освітні організації — "Просвіти", які створювали бібліотеки, різноманітні гуртки й курси, видавали укр. книги та журнали. В їхній роботі активну участь брали відомі діячі української культури, науки й освіти.

На цей час було відкрито школи з українською мовою навчання, які існували на приватні або громадські кошти. Велика увага приділялася виданню українських підручників. Було засновано також укр. театр, вживалися заходи для заснування укр. музеїв.

Багато корисного у сфері культури було зроблено за часів гетьманської влади П. Скоропадського. Саме тоді народний університет у Києві було перетворено на Державний український університет, а Педагогічну академію — на Українську науково-педагогічну академію, яка мала готувати кадри вчителів українознавства для середніх шкіл.

У листопаді 1918 р. на базі київської Академії мистецтв постала Українська Академія мистецтв, серед професорів якої були визначні українські митці — М. Бойчук, Ф. Бурачок, О. Мурашко та ін. Гетьманським урядом був затверджений проект закону про Українську Академію наук. Її першим президентом став В. Вернадський.

В цей період творили майстри — письменники Панас Мирний, В. Стефаник, О. Кобилянська, В. Винниченко та багато видатних живописців, скульпторів, композиторів.

Розвиток укр. культури 20 століття можна характеризувати як період її національно-державного відродження, започаткований демократичними переворотами 1917 р., укр. революцією. Дійсно, зміни, які відбулись за цей період дали могутній поштовх для розвитку культури.