- •1.Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- •2. Роль спадковості, середовища та діяльності в розвитку особистості.
- •3. Характеристика основних методів науково-педагогічних досліджень
- •4. Методи навчання за рівнем самостійної пізнавальної діяльності
- •5.Закон України про « Освіту» про принципи освіти та завдання навчально-виховних закладів.
- •6.Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики.
- •7.Сутність навчання . Основні функції навчання. Шляхи їх реалізації.
- •8.Загальна характеристика догматичного та пояснювально-ілюстративного навчання.
- •9.Загальна характеристика програмованого та проблемного навчання .
- •10.Загальна характеристика модульного навчання.
- •11.Принципи і закономірності навчання.
- •14.Вимоги принципу свідомості, та правила реалізації.
- •15.Вимоги принципу наочності та правила реалізації принципу.
- •16.Документи навчального процесу і змісту освіти України.
- •17. Сутність видів освіти. Освітні рівні визначенні законом України « Про освіту»
- •18.Методи і засоби навчання.Класифікація методів навчання.
- •19.Форми організації навчання та їх становлення.
- •20.Класно-урочна форма навчання в її історичному розвитку.Вимоги до сучасного уроку в школі.
- •21.Типи уроків та їх структура.
- •22.Позаурочні форми навчання
- •23.Місце і роль аналізу і оцінки знань, умінь і навичок учнів у системі навчального процесу.Види контролю знань, умінь і начичок.
- •24.Методи контролю знань , умінь в навичок. Оцінка знань , умінь в навичок.
- •25.Методи навчання за джерелами знань.
- •26. Методи навчання за характером логіки пізнання
- •27.Процес виховання, його специфіка , структурні елементи, рушійні сили.
- •29.Самовиховання : суть, умови, етапи, прийоми.
- •30.Основні закономірності та принципи виховання.
- •31.Перевиховання, його функції , етапи, принципи.
- •32. Поняття про методи, методичні прийоми, засоби виховання та їх класифікації.
- •33. Зміст, шляхи, форми і методи естетичного виховання.
- •34. Методи формування свідомості.
- •35. Методи стимулювання діяльності поведінки.
- •36. Методи організації діяльності учнів і формування досвіду позитивної поведінки
- •37. Організаційні форми виховної роботи
- •38. Форми та методи професійної орієнтації молоді
- •39. Завдання, зміст, методи і засоби розумового виховання сучасних дітей дошкільного віку
- •40. Завдання , шляхи та засоби трудового виховання.
- •41.Завдання і зміст морального виховання. Шляхи і засоби морального виховання
- •43. Зв’язок трудового виховання з політехнічною освітою
- •44. Завдання зміст форми і методи правового виховання
- •45. Самовиховання, суть, умови, етапи, принципи
- •46. Основні закономірності виховання і принципи виховання
- •47. Перевиховання, його функції, етапи і принципи
- •48. Завдання і зміст фізичного виховання.
- •49. Робота класного керівника з вивчення учнів
- •52.Поняття колективу, його види та фактори розвитку.
- •53. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми.
- •54.Концепція національного виховання.
- •55.Місце і роль сімї у вихованні. Форми зв’язку школи і сімї.
- •56.Діалектика розвитку колективу.
- •57.Внутрішкільний контроль : його види, форми, методи.
- •58.Планування роботи школи.
- •59.Управління загальноосвітнім закладом.
- •60.Методична робота у школі.
- •61. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання.
31.Перевиховання, його функції , етапи, принципи.
Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Важковиховувані діти байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки, дисципліну. Їм притаманні грубість, нечесність. Педагогічно занедбаніпідлітки негативно ставляться до навчання й суспільне корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну й норми моралі. Підлітки-правопорушники перебувають на обліку в Службі у справах неповнолітніх або направляються до спеціальних навчальних закладів для їх виправлення у спеціальних умовах. Неповнолітні злочинці — педагогічно занедбані підлітки та юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми й за рішенням суду направлені до виховно-трудових колоній на виправлення.
Перевиховання здійснюють поетапно.
На першому (підготовчому) етапі детально вивчають і аналізують позитивні й негативні якості педагогічно занедбаного учня, умови, що призвели до їх виникнення, визначають шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості, конкретні завдання та зміст процесу перевиховання.
На другому (початковому) етапі перевиховання починається реалізація наміченої програми роботи з учнем: підліток долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки.
На третьому (переломному) етапі триває реалізація програми роботи з підлітком, але вже в умовах, коли він прийняв її, добровільно виконує свої обов'язки, виявляє самостійність і активність
На завершальному етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.
Специфічними принципами перевиховання є:
Поєднання переконання з примусом. Передбачає використання методів виховного впливу на вихованця залежно від рівня розвитку його свідомості — що вищий рівень свідомості, то більша частка методів переконання, і навпаки.
Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів. Вони не зможуть пізнати моралі гуманізму, якщо не відчують гуманного ставлення до себе дорослих і однолітків.
Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. Передбачає виявлення в такого учня не лише негативних, а й позитивних якостей, на які спираються у процесі перевиховання.
Ставлення до важковиховуваного учня як до всіх школярів. Йому не слід дорікати перед колективом, що він не такий, як усі, гірший за інших, бо це озлоблює і викликає бажання стати ще гіршими, справдити "прогнози" вихователів.
Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неафектному стані. Виключає вплив на нього відразу після скоєння негідного вчинку, "по гарячих слідах", адже в такому стані ні педагог не може виявити об'єктивність, ні учень зрозуміти справедливість педагогічного впливу. У таких випадках А.Макаренко пропонував "відстрочену бесіду", яка дає вихованцеві можливість "охолонути", обдумати свій вчинок, а педагогові — підготуватися до розмови.
Випереджувальне формування позитивних якостей, а не боротьба з недоліками. Полягає у не "вип'ячуванні" негативних рис особистості, зосередженні уваги на формуванні позитивних якостей.