Числівник як повнозначна частина мови
Література:
Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк.,1989. – С. 101–111.
Горпинич В. О. Морфологія української мови. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – С. 118–132.
1. Значення й граматичні ознаки числівника.
2. Розряди числівників за значенням.
3. Групи числівників за будовою.
4. Відмінювання числівників.
5. Синтаксичні зв’язки числівників з іменниками.
Значення й граматичні ознаки числівника
Числівник – це повнозначна змінна частина мови, що позначає абстрактно-математичне число, кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого або місце предмета в ряду однорідних при лічбі. Числівники відповідають на питання с к і л ь к и? с к і л ь к о х? к о т р и й? к о т р а? к о т р і? тощо. Наприклад: 1. «Словник української мови» охоплює словесне багатство української літературної мови від І. Котляревського до наших днів, він містить близько ста тридцяти шести тисяч слів (3 журналу). 2. А вечір ясний задивився на четверо синіх очей (В. Сосюра). З. Девять ділиться на три.
Пам’ятаймо, що
Числівник не має власної первинної синтаксичної функції, залежної від його лексичного значення. Він виступає у синтаксичній позиції інших частин мови – у позицій підмета й додатка, присудка, означення. Так, сполучаючись з іменниками, числівники у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих відмінках – роль означення: Через левади та городи два куми йшло з весілля до господи (Л. Глібов). На роздоріжжі під сімома вітрами стояло місто (3 журналу). У першому реченні сполучення два куми виступає підметом, у другому числівник сімома – означення до іменника вітрами. А в реченні Два на сім – чотирнадцять числівник два є підметом, на сім – додатком, чотирнадцять – частиною складеного присудка.
Розряди числівників за значенням
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.
Кількісними є числівники, що означають абстрактно-математичне число або кількість предметів і відповідають на питання с к і л ь к и?: два, три, десять, тридцять чотири, п’ятеро, одна друга тощо.
Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, дробові, збірні та неозначено-кількісні.
Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п’ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п’ятдесят днів.
Збірні позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а також обидва, обидві, обоє.
Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:
множинними іменниками: четверо воріт, п’ятеро ножиць;
іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п’ятеро сиріт;
іменниками середнього роду – назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;
іменниками середнього роду – назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.
Дробові числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілого: три п’ятих, дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового (у знаменнику). !!Але розряд такого поєднання слів ми визначаємо виключно як групу дробових числівників.
Дробові числівники можуть поєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: одна ціла три п’ятих, шість цілих одна третя. При цьому розряд числівника на позначення цілої одиниці визначаємо як кількісний, а розряд одиниці на позначення частини – як дробовий. До дробових зараховують також числівники півтора, півтори, півтораста.
Неозначено-кількісні числівники вказують на невизначену, нефіксовану кількість: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот, стільки, скільки.
Неозначені числівники мало, чимало, багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки – із займенниками. їх належність до тієї чи іншої частини мови визначається на основі контексту: Я багато читаю (прислівник); Багато птахів прилетіло (числівник).
Порядкові числівники означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання к о т р и й?: восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.
Поєднуючись з іменниками, порядкові числівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку: восьма година, о восьмій годині, на восьму годину.
Порядкові числівники на письмі передаємо переважно словами: шостий поверх, перше березня. Якщо порядковий числівник передано цифрою, то після неї кінцеву частину порядкового слова пишемо через дефіс, напр.: 5-й поверх, на 36-му кілометрі, після 7-ї години (але при позначенні дат, сторінок видання, а також після римських цифр закінчення здебільшого не пишемо: 1 січня 1999 року, 120 сторінка, І тисячоліття, XXI століття).