8. Діагностика віл-інфекції

Віруси, в тому числі і ВІЛ, виявляються за до­помогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з'являється в організмі, імунна систе­ма починає виробляти в імунних клітинах спе­цифічні білки - антитіла, які організм продукує у відповідь на появу антигену, щоби знищити або нейтралізувати бактерії, віруси, яди та інші шкідливі для організму речовини. Наявність ан­титіл у крові людини свідчить про те, що в її ор­ганізм потрапила інфекція.

Основні методи діагностики ВІЛ-інфекції включають виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів (речовина, зазвичай органічного по­ходження, яку розпізнає імунна система і проду­кує антитіла для боротьби з нею) і виділення вірусу в культурі клітин. Стандартним методом діагностики ВІЛ у вітчизняній системі охорони здоров'я є визначення антитіл до вірусу за допо­могою імуноферментного аналізу (ІФА). У порівнянні з іншими методами ІФА має ряд без­перечних переваг. До них належить висока чут­ливість, можливість використання мінімальних об'ємів досліджуваних зразків біологічних рідин, простота проведення реакції, інструментальний облік кінцевих результатів і автоматизація майже всіх етапів ІФА, й не в останню чергу - відносно низька вартість діагностичних наборів. В його основі лежить процес зв'язування ферменту зі специфічними антитілами/антигенами та до­поміжні хімічні процеси, внаслідок яких спос­терігається забарвлення реакційної суміші. Слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, упродовж яких організм ще не продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові за допомогою імуноферментного аналізу. В цей період (його ще називають серонегативним або «періодом вікна»), а також під час діагностики інфекції у немовлят, народжених ВІЛ-позитивними матерями, ефективність визначення ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних методів, на­самперед шляхом виявлення антитіл, недостат­ня. Впровадження в лабораторну практику моле­кулярно-біологічних методів досліджень відкри­ло нові перспективи в діагностиці й профілактиці ВІЛ-інфекції. Завдяки високій чутливості, спе­цифічності й відтворюваності результатів моле­кулярно-біологічний аналіз сьогодні широко зас­тосовують у різних галузях медичної та біологічної науки і практики. За допомогою цьо­го методу можна виявити ВІЛ навіть у період відсутності в крові антитіл або при їхній кількості, недостатній для виявлення серологічними мето­дами.

Варто підкреслити, що лабораторна діагнос­тика є першим кроком при встановленні факту ВІЛ-інфікування. В ідеалі лабораторне обстежен­ня пацієнта з підозрою на ВІЛ-інфекцію повинне включати весь комплекс аналізів - і серологічних на наявність антигенів та антитіл до ВІЛ, і моле­кулярно-біологічних для виявлення генетичного матеріалу збудника. На практиці, як правило, визначають тільки антитіла до ВІЛ у сироватці крові, що є лише непрямим свідченням наявності захворювання. Тільки на підставі комплексного обстеження пацієнта, що включає збір епідеміологічного й клінічного анамнезу, лікар може зробити висновок про наявність ВІЛ-інфекції.