- •Хід уроку.
- •I. Організаційний етап.
- •II. Мотивація навчальної діяльності.
- •III. Актуалізація опорних знань.
- •IV. Вивчення нового матеріалу.
- •Вступне слово вчителя.
- •2. З історії виявлення сніДу.
- •3. Походження віл.
- •4. Будова віл, його стійкість в навколишньому середовищі.
- •5. Як працює віл у клітині?
- •6. Шляхи зараження віл.
- •7. Симптоми та розвиток хвороби.
- •8. Діагностика віл-інфекції
- •9. Лікування та профілактика.
- •10. Юридичний та психологічний супровід проблеми.
- •V. Закріплення нового матеріалу.
- •1. Вправа «Кроки до успіху».
- •2. Вправа «Міфи і факти про віл/снід».
- •3. Вправа «Що б ви зробили?»
- •4. Вправа «Обговорення листа»
- •Vі . Рефлексія та підбиття підсумків.
8. Діагностика віл-інфекції
Віруси, в тому числі і ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з'являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки - антитіла, які організм продукує у відповідь на появу антигену, щоби знищити або нейтралізувати бактерії, віруси, яди та інші шкідливі для організму речовини. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція.
Основні методи діагностики ВІЛ-інфекції включають виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів (речовина, зазвичай органічного походження, яку розпізнає імунна система і продукує антитіла для боротьби з нею) і виділення вірусу в культурі клітин. Стандартним методом діагностики ВІЛ у вітчизняній системі охорони здоров'я є визначення антитіл до вірусу за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). У порівнянні з іншими методами ІФА має ряд безперечних переваг. До них належить висока чутливість, можливість використання мінімальних об'ємів досліджуваних зразків біологічних рідин, простота проведення реакції, інструментальний облік кінцевих результатів і автоматизація майже всіх етапів ІФА, й не в останню чергу - відносно низька вартість діагностичних наборів. В його основі лежить процес зв'язування ферменту зі специфічними антитілами/антигенами та допоміжні хімічні процеси, внаслідок яких спостерігається забарвлення реакційної суміші. Слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, упродовж яких організм ще не продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові за допомогою імуноферментного аналізу. В цей період (його ще називають серонегативним або «періодом вікна»), а також під час діагностики інфекції у немовлят, народжених ВІЛ-позитивними матерями, ефективність визначення ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних методів, насамперед шляхом виявлення антитіл, недостатня. Впровадження в лабораторну практику молекулярно-біологічних методів досліджень відкрило нові перспективи в діагностиці й профілактиці ВІЛ-інфекції. Завдяки високій чутливості, специфічності й відтворюваності результатів молекулярно-біологічний аналіз сьогодні широко застосовують у різних галузях медичної та біологічної науки і практики. За допомогою цього методу можна виявити ВІЛ навіть у період відсутності в крові антитіл або при їхній кількості, недостатній для виявлення серологічними методами.
Варто підкреслити, що лабораторна діагностика є першим кроком при встановленні факту ВІЛ-інфікування. В ідеалі лабораторне обстеження пацієнта з підозрою на ВІЛ-інфекцію повинне включати весь комплекс аналізів - і серологічних на наявність антигенів та антитіл до ВІЛ, і молекулярно-біологічних для виявлення генетичного матеріалу збудника. На практиці, як правило, визначають тільки антитіла до ВІЛ у сироватці крові, що є лише непрямим свідченням наявності захворювання. Тільки на підставі комплексного обстеження пацієнта, що включає збір епідеміологічного й клінічного анамнезу, лікар може зробити висновок про наявність ВІЛ-інфекції.
