- •1.Соціально-економічна роль туризму
- •2. Фактори розвитку міжнародного туризму
- •3. Значення міжнародного туризму
- •4. Тенденції розвитку сучасного туризму
- •5. Двостороння співпраця
- •6. Багатостороння співпраця
- •7. Основні міжнародні туристичні організації
- •8. Особливості ринку міжнародного туризму
- •9. Світовий і регіональні ринки міжнародного туризму
- •10. Методи вивчення туристичного попиту
- •11. Сегментація попиту на послуги туризму.
- •12. Сучасні тенденції туристичного попиту
- •13. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
- •14. Географія світових туристських потоків
- •15. Туризм із метою відпочинку і розваг
- •16.Спортивний туризм
- •17. Діловий туризм
- •18.Лікувально-оздоровчий туризм
- •19. Релігійний туризм
- •20. Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму
- •21.Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму
- •22. Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах
- •23. Сертифікація і стандартизація у туризмі
- •24. Ліцензування як форма державного регулювання в туризмі
- •25. Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності.
- •26. Туристична політика держав
- •28. Професійні туристичні об єднання
- •30. Історія становлення туризму
- •31. Історичний шлях розвитку підприємств індустрії відпочинку.
- •32. Туристичні формальності.
- •34. Суб’єкти міжнародного туризму, специфіка їх діяльності.
- •35. Туризм як пріоритетний напрям світового ринку послуг
- •41. Якість туристичного продукту.
- •42. Менеджмент в туризмі: сутність та класифікація.
- •43. Організація і розвиток міжнародного туристичного менеджменту.
- •44. Види та функції міжнародного менеджменту.
- •45. Нормативно-правова база як чинник успішного менеджменту.
- •46. Особливості управління грошовими коштами в міжнародному туризмі.
- •47. Характерні особливості аналізу складових міжнародного туризму.
- •48. Суть, основні принципи та особливості маркетингу в туризмі.
- •49. Маркетингові дослідження та сегментування туристичного ринку.
- •50. Рекламна діяльність в туризмі.
- •52.Здійснення екскурсійної діяльності як особливого виду туристичних послуг.
- •53. Роль міжнародних організацій та інструменти регулювання туристичної діяльності.
- •54.Особливості здійснення туристичної діяльності в Україні.
- •55. Ліцензування, сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності.
- •56.Права та обов’язки суб’єктів туристичної діяльності, туристів і екскурсантів.
- •57.Сутність міжнародної співпраці та координації у сфері туризму.
- •58. Всесвітня туристична організація (юнвто).
- •59.Розвиток туристичної галузі в Україні та співпраця з юнвто.
- •60. Сутність та значення тнк на сучасному етапі розвитку світового господарства.
- •Історичний аспект розвитку та основні причини зростання міжнародного виробництва тнк.
- •62. Теоретичні концепції діяльності тнк.
- •63. Позитивні та негативні аспекти діяльності тнк в приймаю чих країнах.
- •64. Прискорення економічного розвитку національної економіки шляхом активізації діяльності тнк в сфері міжнародного туризму.
- •65.Автоматизація управління діяльністю турфірми.
- •66. Міжнародні системи бронювання.
- •67. Глобальні системи бронювання.
- •68. Вітчизняні туристичні фірми та їх співпраця із системами резервування.
- •69. Геостратегічна специфіка національної участі в міжнародному туристичному бізнесі.
- •70.Державна політика регулювання туризму в країні.
- •81.Туристичні ресурси Північної Африки.
- •82.Туристичні ресурси Південно-Східної Африки
- •83.Туристичні ресурси Південної Африки.
- •84.Туристичні ресурси Азії.
- •85.Природно-ресурсний потенціал Австралії.
- •86.Природно-ресурсний потенціал Нової Зеландії.
- •87.Природно-ресурсний потенціал островів Кука.
- •88.Природно-ресурсний потенціал Таіті.
- •89.Природно-ресурсний потенціал Соломонових островів.
- •90.Природно-ресурсний потенціал Вануату
17. Діловий туризм
Бізнес-подорожі. Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн бізнес-поїздок. Територіально вони розподілені нерівномірно. Значна частина туристських потоків із службовою метою спрямована в Європу. В структурі ділових поїздок на європейському континенті переважають відрядження бізнесменів, конгресові тури, поїздки на виставки та ярмарки й інсентив-тури для працівників фірм.
Посідаючи перше місце у світі за кількістю прибуттів і витратами на діловий туризм, Європа поступово втрачає провідні позиції в цьому сегменті туристичного ринку. За темпами зростання ділового туризму вона відстає від інших регіонів світу. В умовах економічного спаду фірмам доводилося економити: вони скорочували кількість відряджень, поєднуючи кілька поїздок в одну, вдосконалювали системи зв'язку для вирішення більшості питань на місці, бронювали недорогі засоби розміщення і купували авіаквитки зі знижками. На відміну від європейських американські фірми продовжували нарощувати обсяги фінансування. Попри нестабільне економічне становище вони збільшували витрати на ділову частину поїздки, заощаджуючи на організації відпочинку і розваг бізнесменів.
Типовий турист, що подорожує зі службовими цілями, — це чоловік середнього віку з вищою освітою, кваліфікований спеціаліст чи керівник. Практично обов'язковою умовою для учасника ділового туризму є володіння англійською мовою. Основний "постачальник" ділових туристів в Європі — Німеччина. Щорічно понад 5 млн німців їдуть у відрядження, з них 3 % виїжджають за кордон, 21 % — подорожують за кордоном і всередині своєї країни, 76 % здійснюють службові поїздки тільки Німеччиною. Середня тривалість службової поїздки в країни, розташовані на іншому континенті, — 12— 13 днів, всередині регіону — 5—6 днів, а своєю країною — 3—4 дні.
Серед європейських держав, які приймають потоки ділових людей, виділяють Німеччину, Велику Британію, Францію, Нідерланди, Італію, Іспанію, Швецію, Швейцарію. Особливе місце посідає Бельгія зі столицею
Брюсселем, що є одночасно і столицею ЄС. Кожне десяте прибуття у Францію та Бельгію здійснюється з діловою метою, у Велику Британію — кожне третє.
Конгресово-виставковий туризм. Цей вид туризму є найбільш динамічним сегментом ринку ділових подорожей. У світі зростає інтерес до симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, виставок та ярмарків. Бізнесмени та вчені беруть участь у форумах, щоб зустрітися з колегами, обмінятися досвідом і найновішою інформацією, провести переговори, відволіктися від звичної обстановки та долучитися до пропонованої культурної програми.
Найбільшими центрами конгресово-виставкової діяльності в Європі та Америці є Амстердам, Барселона, Брюссель, Вашингтон, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж. Щороку державні та ділові особи з'їж-джаються в Давос (Швейцарія) на форуми з актуальних питань розвитку світового господарства. Ці міста мають відповідну матеріально-технічну базу та широкі можливості для організації дозвілля іноземних гостей. Конференції відбуваються в конгрес-центрах, готелях, театрах і концертних залах, університетах та інших закладах. Останнім часом міжнародні заходи дедалі частіше проводяться в будівлях, які мають історичне значення, в замках чи нетрадиційних спорудах. Користуються популярністю конгреси на борту суден. Часто симпозіуми і конференції проходять у теплу пору року на узбережжях морів чи озер* Учасники таких заходів можуть не лише працювати, а й у вільний час відпочивати на пляжі, купатися і загоряти.
Інсентив-туризм.Інсентив-тури (англ. incentive — спонукальний, заохочувальний) — це поїздки, якими комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі чи мотивують їх до більш продуктивної праці в майбутньому. Особливістю інсентив-програм є те, що вони розробляються під конкретного замовника. На інсентив-тури припадає лише 8 % ділового туризму, а в загальному потоці туристів, що відвідують, наприклад, Іспанію і Францію, "премійовані" туристи становлять не більше 5—7 %. Однак частка прибутків від цього виду туризму є вищою, що пояснюється більш високою ціною заохочувальних програм порівняно зі звичайними турами. Наприклад, щорічний оборот інсентив-туризму у Швейцарії перевищує 460 млн дол. США, хоча інсентивом у цій країні активно займаються не більше 20 туроператорів і близько 230 агентств. Загальний річний оборот європейського інсентив-туризму сягає 4,5 млрд дол.
У найпростішій формі інсентив-тур — це звичайний тур із проживанням у чотири-, п'ятизіркових готелях і насиченою екскурсійною програмою. Такі стандартні програми найчастіше замовляють американські туристи.Інсентив-оператори пропонують на вибір, як правило" 20—ЗО програм в кожній країні. Це може бути турнір з гольфа в клубі за містом, прогулянка на повітряній кулі, пікнік на альпійській вершині, круїз із музично-танцювальними вечорами, питний чи гастрономічний тур. Зростання популярності інсентив-турів послужило поштовхом до розширення тематики конгресово-виставкової діяльності та проведення спеціалізованих форумів із заохочувального туризму, сприяло організації університетських курсів підготовки кадрів для цього сегмента туристичного бізнесу, створенню численних асоціацій, товариств тощо.
Експерти вважають, що за інсентив-туризмом — велике майбутнє. Він стане основною формою заохочення працівників провідних галузей світового господарства.
