Структура психологічного апарату особистості, за з. Фройдом.
Психоаналіз. Структура психіки за з. Фройдом.
Психоаналіз:
1) група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань;
2) спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів.
Модель особистості, створена Фрейдом, являє собою трьохповерхову формацію:
нижній шар (Воно), найпримітивніша інстанція, що охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона споконвічно ірраціональна й аморальна; її вимоги повинна задовольняти інстанція Я (Еґо)
середній шар (Я) відповідає принципу реальності, виробляючи ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. Я — посередник між стимулами, що йдуть як з навколишнього світу, так і із глибин організму, з одного боку, і відповідними руховими реакціями з іншого. До функцій Я відноситься самозбереження організму, запам'ятовування досвіду зовнішніх впливів, запобігання загрозливим впливам, контроль над вимогами інстинктів (що виходять від Воно)
верхній шар (Над-Я) служить джерелом моральних і релігійних почуттів, є контролюючим і караючим агентом. Якщо Воно визначене генетично, а Я — продукт індивідуального досвіду, то Над-Я — продукт впливів, що виходять від інших людей. Виникає в ранньому дитинстві і залишається практично незмінним у наступні роки.
Найбільш жорстокі, войовничі шари — Воно та Над-Я. Вони з двох боків атакують Я, породжуючи невротичний тип поведінки. Оскільки з розвитком суспільства шар Над-Я неминуюче збільшується, стає більш масивним і важким, то і вся історія людства розглядається Фрейдом як історія прогресуючого психозу.
Механізми психологічного захисту особистості.
У ситуаціях, коли інтенсивність потреби зростає, а умови її задоволення відсутні, поведінка регулюється за допомогоюмеханізмів психологічного захисту.
Психологічний захист визначається як нормальний механізм, спрямований на попередження розладів поведінки не тільки в рамках конфліктів між свідомістю і несвідомим, але і між різними емоційно забарвленими установками.
Ця особлива психічна активність реалізується у формі специфічних прийомів переробки інформації, які можуть охоронятиособистість від сорому і втрати самоповаги в умовах мотиваційного конфлікту.
Психологічний захист проявляється в тенденції людини зберігати звичне думку про себе, відкидаючи або спотворюючи інформацію, расцениваемую як несприятливу і руйнівне початкові уявлення про себе та інших.
Біхевіоральна теорія особистості. Самоефективність особистості.
Біхевіоральна теорія особистості - напрям теоретичної та експериментальної психології, грунтується на схемі SR (стимул-реакція). Воно сформувалося в американській психології на основі ідей І. П. Павлова, Дж. Б. Уотсона, Е. Л. Торндайк. Представники цього напряму - Е. К. Толмена, Е. Р. Гутрі, К. Л. Халл, Скіннер, Н. Е. Міллер, Дж. Доллард. Підхід відрізняється особливою увагою до побудови експериментальної процедури, наукової точності і контрольованості результатів. Методичним арсеналом біхевіоральної теорії особистості є процедури формування зв'язків між впливом на особистість і певним поведінкою. В біхевіоральній теорії особистості. вивчаються умови формування, закріплення, зникнення звичок, навичок, поведінкових зразків. Особистість прирівнюється до проміжних змінним між стимулом і реакцією. Не заперечуючи вроджених факторів, представники біхевіоризму вивчають перш за все спостерігається поведінка і визначають його фактори середовища.
Самоефективність особистості - це усвідомлена здатність людини впоратись із специфічними і складними ситуаціями. Дослідження Бандури показали, що людська поведінка мотивується і регулюється відчуттям своєї адекватності внутрішнім стандартам. На думку вченого, наша діяльність, як правило, більш успішна, коли ми маємо достатню впевненість у своїй спроможності її виконати. Люди з високою оцінкою власної ефективності легше контролюють свою поведінку і дії оточуючих, успішніші в кар'єрі й спілкуванні. Люди з низькою оцінкою особистої ефективності навпаки, пасивні, не можуть долати перешкоди і впливати на оточуючих.