9. Види фінансової політики, її стратегія і тактика.

Фінансова політика розглядається в контексті її складових: бюджетної, податкової, бюджетно-податкової, грошово-кредитної, валютної, страхової, інвестиційної, інноваційної, амортизаційної.

Бюджетна політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл та використання фінансових ресурсів державного бюджету. Бюджетна політика впроваджується в процесі затвердження бюджетної резолюції, прийняття рішень щодо шляхів фінансування бюджетного дефіциту, формування проекту державного бюджету та затвердження останнього, виконання бюджету, організації бюджетного контролю, затвердження звіту про виконання державного бюджету.

Податкова політика –це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на мобілізацію фінансових ресурсів у доходну частину державного бюджету, місцевих бюджетів, державних цільових фондів у формі податків, зборів, обов’язкових платежів. Податковою політикою вирішується проблема формування таких підходів, які сприяли б, з одного боку, забезпеченню достатності фінансових ресурсів для виконання державою своїх функцій, а з іншого – не перешкоджали розвитку суб’єктів підприємницької діяльності, галузей економіки та ефективного розвитку національної економіки загалом

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика – це напрямок діяльності, що реалізується державою через синхронні зміни у системі оподаткування та видатках уряду, і спрямований на досягнення економічного зростання внаслідок створення сприятливих умов для виробничо-господарської та фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Метою фіскальної політики є досягнення повної зайнятості, зростання виробництва, контроль за інфляцією тощо.

Грошово-кредитна політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів центрального банку (Національного банку України) і спрямований на регулювання руху кредитних ресурсів, підтримання стабільності національної грошової одиниці, впорядкування темпів інфляції, управління обсягами кредитування, встановлення необхідних обсягів грошової маси в обігу тощо.

Валютна політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс економічних, юридичних та організаційних заходів і спрямований на забезпечення нормального функціонування і стабільності курсу національної валюти, підтримання рівноваги платіжного балансу. Регулювання валютно-ринкової кон’юктури проводиться НБУ за допомогою формування золотовалютних резервів, використання валютних інтервенцій, валютних обмежень тощо.

Страхова політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс організаційних заходів, методів та інструментів і спрямований на забезпечення функціонування страхових фондів, що формуються на основі страхових внесків від громадян, фізичних та юридичних осіб, доходів, отриманих від розміщення тимчасово-вільних коштів цих фондів, та здійснення страхового захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків.

Інвестиційна політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на акумулювання внутрішніх та зовнішніх інвестицій в пріоритетні напрями економічної діяльності, на розвиток тих галузей та підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес

Розрізняють три типи інвестиційної політики підприємства:

- консервативна (основна мета - мінімізація ризику, збереження набутого);

- компромісна (рівень ризику наближений до середньоринкового);

- агресивна (ризикова політика, яка спрямована на максимум доходу в найкоротший термін).

Інноваційна політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональне використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Амортизаційна політика – це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях спрямований на ефективне відновлення основних засобів шляхом встановлення норм амортизаційних відрахувань

10. Сутність фінансового механізму

Фінансовий механізм – це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовуютьcя у фінансовій діяльності держави і підприємств за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, в контексті відповідної фінансової політики на мікроекономічному та макроекономічному рівнях

11. Складові елементи фінансового механізму

У рамках фінансового механізму (рис.3.1). виділяють його основні складові, а саме: джерела фінансового забезпечення та модель фінансового регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:

- бюджетне фінансування, що здійснюється на безповоротній основі за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів;

- кредитування, яке здійснюється за рахунок мобілізації тимчасово-вільних коштів на основі принципів забезпеченості, платності, поверненості, цільового призначення;

- самофінансування, засноване на використанні власних ресурсів для забезпечення розвитку суб’єктів підприємницької діяльності.