3.1. Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

Для комплексної механізації тваринництва передбачається механізація всіх технологічних процесів на фермах, у тому числі і найбільш трудомістких – приготування і роздавання кормів, доїння корів і первинної обробки молока, видалення і транспортування гною.

Найбільш економічний ефект досягається при комплексній механізації виробництва, так як механізація окремих виробничих операцій або процесів найсучаснішою технікою не дає великого ефекту. Комплексна механізація можлива при впровадженні раціональної системи машин на основі техніко-економічних розрахунків, застосування прогресивної технології виробництва, наукової організації праці.

Підвищення рівня комплексної механізації забезпечується реалізацією системи машин для комплексної механізації тваринництва.

Реалізація системи машин сприятиме підвищенню продуктивності праці (на молочних фермах у 3-4 рази; на відгодівля великої рогатої худоби у 8-12 разів), механізації біля 50 операцій, що виконуються вручну, впровадженню нових технологічний процесів.

Необхідні умови впровадження інтенсивних технологій у тваринництво:

забезпечення дефенційованої годівлі високоякісними кормами;

застосування прогресивних систем утримання тварин;

використання високопродуктивних порід тварин;

комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів[11].

 

Таблиця 12

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока тов «Журавка»

Показник	2011 р	2012 р	2013 р	2011 р у % до 2013 р.
Витрати виробництва на 1 корову, грн.	270,4	208,7	270,6	0,2
Удій молока від 1 корови, кг	192,7	205,4	262,5	69,8
Повна собівартість 1 ц молока, грн	179,03	264,1	225,9	46,9
Ціна реалізації 1 ц молока, грн	180,4	270	230,9	50,5
Прибуток на 1 ц молока, грн	2,39	2,40	2,55	0,21
Рівень рентабельності, %	11,2	10,3	12,3	х
Окупність додаткових витрат, грн	-	1,02	1,23	-

Проаналізувавши рівень інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока на підприємстві ТОВ «Журавка» в динаміці, слід зазначити, що витрати на виробництва на 1 корову в звітному році по відношенню до базисного збільшилось на 0,2 грн

Удій молока від 1 корови збільшилось на 69,8 кг .Прибуток на 1 ц молока становить 2,55 грн.

Рівень рентабельності підприємства в 2013 році становить 12,3%. Окупність додаткових витрат складає 1,23 грн

3.2.Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі корів

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від структури кормів. Необхідна кількість поживних речовин може бути забезпечена різною комбінацією кормів, що дасть різні витрати на 1 кг кормових одиниць. За науковими розрахунками найефективнішими за виходом найбільш цінних поживних речовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражні культури, тощо. Однак використання високоякісних кормів та концентратів в Україні порівняно з 1993 роком скоротилося більш як на 30%. Найсуттєвіших змін зазнало використання кормів у раціонах худоби. Науковцями, що займаються молочним скотарством, було зроблено висновок, що для вирішення проблем підвищення продуктивності молочного стада та росту ефективності виробництва молока необхідно докорінно змінити структуру заготівельних кормів.

На думку провідних науковців, основними напрямками годівлі молочних корів з метою підвищення їх продуктивності є:

• зростання загального рівня годівлі поголів'я худоби;

• ліквідація білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва;

• збільшення в раціоні тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходу продукції із розрахунку на голову худоби та поліпшенню її якості;

• впровадження передових методів кормовиробництва;

• розробка досконалих рецептів комбікормів для окремих статево вікових груп худоби;

• створення нових і ефективніше використання зрошуваних культур пасовищ;

• обґрунтування режимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу.

Для ефективної і стабільної діяльності всього тваринницького комплексу потрібно насамперед змінювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства, які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити дану проблему. Тому державі за ранок інших галузей, які переробляють тваринницьку продукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібно компенсувати витрати кормовиробникам, підтримувати їх доходи на належному рівні. Тобто, необхідно внести суттєві корективи в економічний механізм кормовиробництва і маркетинг кормів, у форми організації та управління цієї справи, у вирішення ряду питань щодо спеціалізації і кооперації в кормовиробництві.

За існуючої ситуації пріоритетним напрямком розвитку кормовиробництва стає курс на біологізацію інтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культур на угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення витрат під час заготівлі і зберіганні кормів. Більш уваги потребують також посіви багаторічних бобових трав і бобово злакових травосумішей як найбільш доступного агротехнічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін за рахунок зменшення витрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючих обсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективності травосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав[6].

Для усунення дефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямком повинно стати збільшення обсягів виробництва зернових культур, макухи і шроту за рахунок розширення посівів гороху, вики, люпину, сої. Крім того, потрібно розширити посіви рапсу з метою використання рапсової макухи і шроту в обсязі 30-35% у структурі цих кормів.

Важливим джерелом збільшення виробництва об'ємистих кормів є природні кормові угіддя. Стратегічним напрямком розвитку лучного кормовиробництва є утримання продуктивних пасовищ, у тому числі і на окремих землях.

Однією з основних проблем у кормовиробництві залишається зниження втрат під час заготівлі і збереження кормів, які досягають 30% вирощеного врожаю. Однак її вирішення пов'язане із зміцненням і оновленням матеріально-технічної бази заготівлі кормів, особливо збиральних машин.

Кожний регіон повинен мати програму економічного і соціального розвитку агропромислового виробництва, яка б містила окремий розділ розвитку кормової бази тваринництва, включаючи не тільки внутрішньогосподарське, а й промислове кормовиробництво, сприятиме визначенню потреби в кормах на перспективу та спеціалізованих зон виробництва кормів за видами, сприятиме кооперації та інтеграції у сфері виробництва тваринницької продукції і її переробки, реалізації продуктів тваринництва на місцевих ринках, підвищують їх якість та ефективність агропромислового виробництва в цілому.

Годівля сільськогосподарських тварин є одним з найважливіших виробничих процесів у тваринництві. Ріст, розвиток та продуктивність сільськогосподарських тварин в першу чергу залежать від годівлі їх доброякісними, різноманітними та поживними кормами.

В зв’язку з розповсюдженням нових форм господарювання, розширенням підприємництва та підвищенням зацікавленості виробників в кінцевих результатах своєї праці сьогодні спеціалістам доводиться розв’язувати також дуже важливу економічну задачу: використовуючи наявну кормову базу, необхідно виробляти максимальну кількість м’яса, молока та іншої тваринницької продукції при мінімальній її собівартості. Адже вартість використаних кормів є однією із важливих складових частин собівартості тваринницької продукції.

Розв’язування таких задач неможливе без застосування сучасних економіко-математичних методів, які дозволяють знаходити екстремальні значення деякої функції при накладених на шукані невідомі певних обмежень.

Використання сучасних інформаційних технологій дає можливість розв’язування задачі ретельного та своєчасного підбору кормових раціонів, які б задовольняли всім зоотехнічним вимогам і в той же час мали мінімальну вартість[10]