5. Магія, фетишизм, тотемізм, анімізм

Магія (від грец. mageia - чарівництво) - одна з форм первісної свідомості, первісної релігії, заснована на тому, що багато незрозумілих явищ приписуються дії магічних сил. Магія виявляється, виражається в сукупності обрядів, які повинні впливати на людей, тварин, уявлюваних духів, явища природи.

Фетишизм (від португ. feitico - чарівництво) - приписування речам специфічних якостей і надприродних здібностей. Історичний фетишизм мав кілька форм: первісна його форма зумовлювалася специфікою первісної свідомості, рівнем культури первісної людини, яка наділяла предмети - фетиші - чудесною здатністю впливати на життя. У цьому фетишизм споріднений з магією і тотемізмом. Елементи фетишизму збереглися майже в усіх сучасних релігіях: він виявляється в приписуванні священних властивостей хресту, іконам, мощам і т. д. Однак у розвинених релігійних системах, зокрема християнстві, шанований предмет уособлює божество, і почесті, що віддаються образу, стосуються прообразу, тобто через певний предмет шанується трансцендентне.

Тотемізм (мовою індіанців північноамериканського племені оджибве — "його рід") — комплекс обрядів і вірувань, пов’язаний з уявленням про надприродний зв’язок людини й окремих соціальних колективів із тваринами й рослинами. 

Анімізм (від лат. anima - душа; animus - дух) - вірування в душу й у духів, які впливають на життя людей, тварин, предмети та явища навколишнього світу. Анімізм, так само як магія і фетишизм, виник у первісному суспільстві, де люди вірили в наявність у речі, рослини, тварини душі. Навколишній світ уявлявся людині первісної культури, з одного боку, далеким, таємничим, ворожим (через небезпечні стихійні природні явища), а з іншого - вона не відокремлювала себе від світу, не протиставляла себе йому, що виражалося в уособленні предметів і явищ, наділенні їх живою душею. Побутує думка, що персоніфікація природних сил на певному щаблі розвитку суспільства й культури слугувала формою їх освоєння. Анімістичні уявлення стали основою пізніших релігійних вірувань; анімізм властивий будь-якій релігії.

6. Дайте характеристику рівнів та форм пізнання.

Проблеми пізнання філософії вивчає окремий розділ – ГНОСЕОЛОГІЯ. В її проблематику входять природа пізнання, можливості, достовірність та істинність знань.

ПІЗНАННЯ - процес взаємодії об’єкта та суб’єкта, сутністю якого є перетворення предметного змісту у зміст мислення, досягнення істини.

Процес пізнання це відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини.

ОБЄКТ пізнання - частина об’єктивної реальності, фрагмент, що включений в процес пізнання та на що діяльність людини.

СУБЄКТ пізнання - це той хто діє, впливає на об’єкт.

Пізнання має свою структуру. Емпіричний рівень пізнання включає чуттєву сторону пізнання і включає в такі елементи:

ВІДЧУТТЯ – це відображення за допомогою органів відчуття окремих властивостей та ознак об’єкта. Шум, колір, смакові властивості.

СПРИЙНЯТТЯ – синтез різних відчуттів, що створює єдиний образ предмета, отримання цілісної інформації про об’єкт пізнання.

УЯВЛЕННЯ – образ речі чи явища, що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду.

Раціональне пізнання базується на абстрактно-логічних поняттях і включає такі елементи:

ПОНЯТТЯ – форма мислення, що відображає загальні, істотні, суттєві властивості предметів, явищ, процесів. Людина, рослина, тварина.

СУДЖЕННЯ – форма мислення в якій зосереджені логічні поєднання складових понять, щось підтверджується або заперечується. Клен – дерево.

УМОВИВІД – логічне судження в процесі якого з одних суджень виводяться інші (причина – наслідок).

Емпіричне та раціональне пізнання взаємно повязане. Чуттєве пізнання дає прості факти. Якими в подальшому процесі пізнання оперує розум, будуючи логічні схеми та умовиводи. Самі по собі емпіричні факти нічого не значать, з них не можливо побудувати логічну схему