Предмет і завдання порівняльної педагогіки на сучасному етапі

На сучасному етапі вчені справедливо розглядають порівняльну педагогіку як самостійну галузь педагогічних знань, яка має свій предмет, об’єкт, мету, завдання, методологічні засади, функції, принципи та закономірності.

На сьогоднішній день у багатьох країнах світу існують об’єднання, центри, кафедри порівняльної педагогіки при університетах, існує Всесвітня рада спілок порівняльної педагогіки, проводяться міжнародні конгреси. Так, у Росії при Академії освіти діє Рада з порівняльної педагогіки. В Україні, наприклад, в рамках АПН України працюють дві лабораторії порівняльної педагогіки: в Інституті педагогіки та в Інституті педагогіки та психології професійної освіти. При Київському національному університеті імені Тараса Шевченка існує кафедра порівняльної педагогіки, а при Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди з лютого 2002 року започатковано кафедру історії педагогіки та порівняльної педагогіки. На сьогоднішній день, як відзначає А.А.Сбруєва, порівняльна педагогіка викладається майже у 300 університетах світу (8, С.6)

В якості об’єкта порівняльної педагогіки як науки вчені визначають процес освіти та виховання у сучасному світі (Б.Вульфсон, З.Малькова). Помилково вважати, як відзначає Б.Вульфсон, що порівняльна педагогіка розглядає тільки зарубіжний шкільно-педагогічний досвід. Ця наука як національна, так і інтернаціональна. З огляду на це, представники порівняльної педагогіки справедливо розглядають зарубіжний досвід крізь призму вітчизняної школи та педагогіки.

У більш загальному визначенні предметом порівняльної педагогіки виступає компаративізм (порівняння) і узагальнення. Головна мета порівняльної педагогіки, як відзначають Б.Вульфсон та З.Малькова, полягає в порівняльному аналізі сучасного стану і тенденцій розвитку освіти в різних країнах та регіонах.

Узагальнення праць Б.Вульфсона, Г.Єгорова, Н.Лавриченко, А.Сбруєвої (2; 3; 7; 8) дозволяє визначити провідні завдання порівняльної педагогіки як науки. Це:

• вивчення педагогічних явищ та фактів у взаємозв’язку з соціальним, політичним і економічним контекстом;

• їх порівняння за принципами подібності чи відмінності з метою усвідомлення унікальності особливостей власної освітньої системи та її вдосконалення;

• аналіз стану та перспектив розвитку всіх структурних компонентів системи безперервної освіти – дошкільного, шкільного, вузівського та інших;

• розробка науково обгрунтованих критеріїв для адекватної оцінки якості та ефективності освіти у глобальному масштабі;

• співставлення педагогічних ідей та шкільної практики і формулювання на цій основі теоретичних підходів прогностичного характеру;

• виявлення глобальних закономірностей і тенденцій розвитку освіти та врахування їх специфічних проявів у різних країнах світу.

Методи порівняльно-педагогічних досліджень

Виходячи з завдань порівняльної педагогіки створюється хибне уявлення про те, що зазначена наука використовує тільки один метод наукового пізнання – метод порівняння. Аналіз різноманітних науково-педагогічних праць приводить до висновку, що порівняльна педагогіка широко використовує як теоретичні (вивчення, аналіз та узагальнення офіційних документів, статистичних даних, документальних та науково-педагогічних джерел), так і емпіричні (спостереження, бесіди, інтерв’ю, тести, анкети) методи наукового пізнання.

Варто підкреслити, що поряд з загальними методами дослідження окремі вчені, наприклад, М.Богусловський та А.Сбруєва виокремлюють і часткові методи дослідження, котрі характерні для порівняльної педагогіки, а саме:

• аксіологічний, що використовується для вивчення загальнолюдських, національних, групових та особистісних цінностей;

• модернізаторський – сприяє вивченню освітніх реформ і контреформ;

• парадигмальний, що передбачає розгляд внутрішньої логіки розвитку педагогічної теорії з погляду виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм (1; 8, С.35).

Вважаємо, що в даному випадку мова йде не про методи наукового пізнання, а про методологічні підгоди. Зокрема аксіологічний, або ціннісний підхід вже отримав всебічне теоретичне обгрунтування в сучасній науково-педагогічній та довідковій літературі.

Слід наголосити й на тому, що основні категорії порівняльної педагогіки як науки постійно змінюються й вдосконалюються в залежності від вимог суспільства, особливостей розвитку інших наук тощо.