22.Суспільство як соц.Сис-ма,структура,сусп.Виробництво

Найбільшою макросоц.сист-ю є суспільство.У широкому розумінні сусп.-во-якісно відмінне ві д природи надскладне багатомірнеі водночач цілісне утворення,що постає сукупністю історично-сформованих способів і форм обєднання людини.У вуз.розум.-це істор.тип,вид,підвид того чи іншого сусп.-ва,країни або регіону,соц..зв. і відносини людей,які виражають їх взаємозалежність і постають як певна цілісність.Під сусп.-вом розуміють таке обєднання людей,яке характер.:спільністю території,проживання,яке виступає соц..простором,у межах якого склад.і розвив.соц.зв.між.людьми.;цілісністю,самовідтворення,автономністю,саморегуляція;здатністю підтримувати і відтвор.високу інтенсивність внутр..зв.Суспільство-це таке обєднання людей,які мають спільну територію,історію,культуру,сукупність стійких взаємодій,що склад.між ними в процесі їх практ.-господ.діяльн. тасоц.життя.Дуже близькими спорідненими для сусп.-ва є поняття:Країна,Держава.

23.Соц.Дії,зв’язки і взаєм.Як основа сусп.Життя

Соціальна дія є одним з найпростіших елементів соціальної системи, одиницею соціологічного аналізу.Поняття «дія», «соціальна дія» уперше запровадив і обґрунтував М. Вебер. Дія, за Вебером, — людська поведінка, якій суб’єкт надає певного сенсу (мотивації). Соціальною дією вчений назвав дію, яка за своїм сенсом, що вкладає в неї діючий індивід чи група, орієнтована на відповідну поведінку інших співучасників взаємодії, тобто на певні очікування.

Соціальний зв'язок — це сукупність особливих залежностей одних соціальних суб'єктів від інших, їх взаємні відносини, які об'єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування.

Можна виділити три групи факторів, що визначають наявність соціальних зв'язків:

• природно-біологічні задаються спадковими ознаками, тобто самим фактом народження людини, що визначає її етнічні, національні (расові) ознаки;

• психологічні, такі наприклад, як почуття спільності з іншими людьми, що і об'єднує людей у відповідні соціальні групи і спільності. і;

• соціально-інституційні, тобто спеціально створені (формальні, писані) правила, норми, які особливим чином регламентують соціальні зв'язки і відносини, визначаючи порядок дії соціальних об'єктів в межах соціального інституту і контролюючи їх.

Щодо класифікації соціальних зв'язків, то вони бувають: формальними і неформальними, особистісними і колективними, прямими і опосередкованими, більш міцнішій і менш міцними.

Соціальна взаємодія — система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб´єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших. У процесі її реалізується соціальна дія партнерів, відбувається взаємне пристосування дій кожного з них, одностайність у розумінні ситуації, усвідомленні її смислу дій, певний ступінь солідарності між ними.

Види соціальної взаємодії класифікують: — за кількістю суб´єктів взаємодії: між двома людьми, між індивідом і групою, між групами;

— за характером взаємовідносин суб´єктів взаємодії: односторонні та двосторонні, солідарні (узгоджені) та антагоністичні (ворожі);

— за терміном: короткочасні й довгочасні;

— за наявністю (відсутністю) організованості: організовані та неорганізовані;

— за свідомістю взаємодії: усвідомлені та неусвідомлені;

— за «матеріальністю» обміну: інтелектуальні (ідейні), почуттєві (емоційні) та вольові.    Існують два основних рівні дослідження соціальної взаємодії: міжособова (основний фокус досліджень на мікрорівні) та інституційна інтеракція (на макрорівні суспільства). У будь-якому соціальному контексті поєднуються елементи їх обох.    Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.