1 Року). Ціна і порядок оплати визначається сторонами в момент укладання

договору. Оплата: попередня, наступна (по факту надходження), авансова.

Укладається в писемній формі: шляхом підписання угоди, шляхом обміну

листами і телеграмами, шляхом прийняття замовлення до виконання. Зміст

договору постачання - істотні умови: предмет; ціна; кількість; якість;

асортимент повинний бути розгорнутим і необхідний додаток - специфікація;

термін оплати і постачання; упаковка і маркірування; юрид. адреси.

Постачальник несе відповідальність: за недопоставку; за нестачу; за

некомплектність; за прострочення; за ненадлеж. маркірування; за несвоєчасне

повернення тари. Стягуються або збитки, або неустойка. Строк позовної

давності – 6 місяців.

№ 58. Відмінність зобов’язальних відносин від речових.

В силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь

іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,

сплатити гроші або утриматися від певної дії), а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання являє собою

окремий вид цивільних правовідносин. Особливості: 1) в зобов’язальних

правовідносинах приймають участь 2 або більше визначених осіб, одна з яких

є уповноваженою, а інша – зобов’язаною, у відносинах же власності власнику

протистоїть невизначене коло осіб, тобто зобов’язальні відносини належать

до числа відносних, а речові – абсолютних; 2) у зобов’язальних

правовідносинах обов’язок, як правило полягає у виконанні певних дій (у

правовідносинах власності від осіб перш за все вимагається утриматися від

певних дій); 3) зобов’язальні правовідносини є правовою формою відносин по

передачі майна, виконання робіт, надання послуг, тобто вони виступають як

майнові відносини, що виражають динаміку власності; 4) належне виконання

зобов’язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій:

окрім відшкодування збитків, стягується ще й неустойка; 5) норми, що

регулюють зобов’язальне право складають один з найважливіших інститутів –

зобов’язальне право.

№ 62. Переддоговірні спори.

Певними відмінностями від загального порядку характеризується укладення

господарських договорів між юридичними особами. Чинне цивільне

законодавство виходить з вимоги письмового оформлення угод (договорів), що

укладаються між організаціями. Ініціативу в укладенні договору може виявити

будь-яка сторона. При цьому складаються проект договору або лист

(телеграма, телефонограма тощо), які виконують роль пропозиції укласти

договір (оферти). Найчастіше це здійснюють постачальник, підрядчик та інші

особи, які в широкому розумінні є послугонадавачами. У деяких видах

господарських відносин складанню проекту договору передують так звані

переддоговірні контакти. Одержавши проект договору у двох примірниках,

друга сторона розглядає його і в разі згоди із запропонованими умовами

договору підписує його та надсилає один примірник оференту. Договір

вважається укладеним. За наявності заперечень щодо умов договору

підприємство чи організація, яка одержала проект договору, складає протокол

розбіжностей, про що робить застереження в договорі, та в 20-денний строк

надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з

підписаним договором. У цьому разі укладення договору проходить ще одну

стадію - стадію переддоговірного спору. Сторона, яка одержала протокол

розбіжностей, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів

щодо врегулювання розбіжностей з другою стороною. Погоджені пункти

включаються в текст договору, а ті розбіжності, що залишились

неврегульованими, передаються в цей самий 20-денний строк на вирішення

арбітражного суду, якщо це спеціально передбачено законом або погодженням

сторін.

долі речі. Право власності має абсолютний

характер.

№ 66. Поняття та значення договору, як підстави виникнення зобов’язання.

Договір — це згода двох і більше осіб, спрямована на виникнення, зміну або

припинення цивільних прав і обов'язків. Серед підстав виникнення

зобов’язань центральне місце належить договорам. Таке значення договору

обумовлено самою суттю цивільно-правових відносин, саме він зв’язує

володільців тих чи інших речей, за допомогою договору надають послуги,

виконують роботи...

№ 67. Розрахункові та кредитні відносини.

Платежі за зобов'язаннями між державними організаціями, колгоспами й

іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями

провадяться в порядку безготівкових розрахунків через кредитні

установи, в яких зазначені організації відповідно до закону зберігають

свої кошти. Порядок і форми розрахунків визначаються законодавством.

Організації можуть давати одна одній кредити а також отримувати цільові

кредити від банків та інших кредитних організацій. Громадяни України можуть

зберігати свої грошові кошти в банківських установах. На ці кошти можуть

бути звернені стягнення не інакше, як за вироком суду.

№ 72. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це передбачений законом чи договором

примусовий захід майнового характеру, застосовуваний за невиконання чи

неналежне виконання зобов'язання, з метою відновлення порушеного стану і

задоволення інтересів потерпілого за рахунок правопорушника.

Відповідальність є майновою і носить компенсаційний характер. Застосування

відповідальності стимулюючи належне виконання цивільно-правового обов'язку,

є також способом попередження цивільних правопорушень у майбутньому. При

цьому відновна, каральна (штрафна) і виховна (превентивна) функції

виконуються не роздільно, а в сукупності.

№ 76. Поняття забезпечення виконання зобов’язань.

Під способами забезпечення зобов'язань розуміють передбачені законом або

договором спеціальні заходи, які покликані додатково стимулювати боржника

до виконання юридичного обов'язку, а у разі його невиконання - задовольнити

охоронювані законом інтереси кредитора. Законом до заходів забезпечення

віднесено: неустойку (штраф, пеню), заставу, поруку, завдаток і гарантію.

Перелічені способи забезпечення є різними за своїм характером, але водночас

мають спільні ознаки. Насамперед вони спрямовані на належне і передусім

реальне виконання зобов'язань. Крім цього, вони захищають майнові права

кредитора шляхом створення умов для задоволення його інтересів, порушених

неналежним виконанням боржником своїх юридичних обов'язків. Таким чином,

заходи забезпечення мають гарантійний характер. Так, застава дає змогу

кредитору задовольнити свої майнові вимоги з вартості майна, яке є

предметом застави. Одним з найбільш поширених видів забезпечення

зобов'язань є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена

законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,

зокрема в разі прострочення виконання. Наступним видом забезпечення є

застава. Цей спосіб забезпечення регулюється Законом України «Про заставу».

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право, в разі невиконання

боржником (заставодавцем) забезпеченого заставодавцем зобов'язання,

одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими

кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Право застави

виникає з моменту укладення договору застави.

№ 79. Поняття угоди.

Угода - дія громадян та юридичних осіб, спрямована на встановлення, зміну,

припинення цивільних прав або обов'язків. Ознаки: 1. Угодою визнається лише

та дія, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

або обов'язків. 2. Угодою визнається така дія, яка не лише була спрямована

на результат, а й призвела до встановлення, зміни або припинення цивільних

прав або обов'язків. 3. Угодою визнається дія юридичне незалежних,

рівноправних осіб.

№ 80. Невиконання та неналежне виконання зобов’язань.

Виконання зобов’язання покладається на боржника. Воно повинно бути виконане

належним чином, тобто у визначений строк, визначеним способом, у

встановленому місці, з виконанням усіх вимог щодо суб’єкта та предмета.

Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна з наведених вимог, то

кредитор має право відмовитися від прийняття виконаного.

№ 83. Поняття неустойки та її значення.

Визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання свого

зобов’язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф визначається у

твердій сумі або у вигляді відсотка до суми невиконаного зобов’язання і

стягується однократно. Пеня встановлюється на випадок прострочки і

обраховується у відсотковому відношенні за кожен день. Розрізняють

договірну та законну неустойку. Залікова неустойка = неустойка + непокриті

неустойкою збитки; Штрафна неустойка = неустойка + збитки; Альтернативна

неустойка = неустойка або збитки (бажання кредитора); Виключна неустойка =

лише неустойка (на транспорті). Значення – найбільш гнучкий спосіб

забезпечення зобов’язання.

№ 88. Види недійсних угод.

Угоди, укладені з порушенням вимог закону не утворюють юридичних наслідків

і є недійсними. 1) нікчемні (укладені всупереч інтересів держави і

суспільства; які протирічать статуту юридичної особи; укладені особами до