6. Причини та фактори латентної злочинності.

Під причинами латентності злочинів необхідно розуміти сукупність обставин соціального, правового, особистого та ін­шого характеру, що перешкоджають виявленню, реєстрації й обліку злочинів, а також їх розкриттю, у тому числі й забезпе­ченню повноти та всебічності їх розкриття. Під обставинами соціального характеру необхідно також розуміти й недоліки у діяльності правоохоронних і судових органів, в обов'язки яких входить виявлення, реєстрація злочинів і осіб, які їх вчинили, а також здійснення правосуддя.

Факторами, що зумовлюють латентність злочинності є:

• небажання розголосу з боку потерпілого;

• малозначущість заподіяних злочином збитків;

• відсутність часу у потерпілого;

• невпевненість у реальності покарання злочинця;

• особливі взаємини потерпілого, свідків із злочинцем;

• страх щодо погроз з боку злочинця;

• дефекти правосвідомості;

• зв’язок потерпілого із злочинцем.

Фактори, які впливають на латентність злочинів, можна в певний спосіб класифікувати, якщо взяти за основу вивчення поведінки суб'єктів кримінально-правових відносин. Головни­ми їх учасниками є суб'єкт злочину, потерпілий, особи, що причетні до злочину, і державні органи кримінального пере­слідування та правосуддя. Саме від цих учасників залежить, чи буде виявлено злочин і покарано злочинця.

Фактори природної латентності злочинів, що пов'язані з поведінкою злочинця, мають різноманітний і різноплановий характер. Необхідно враховувати, що ретельне маскування, винахідливість і конспірація злочинів, що вчиняються, є важ­ливими факторами латентності, що набагато ускладнює роз­криття і розслідування злочинів, особливо тих, що вчиняють­ся у кредитно-фінансовій та банківській сферах. Важливою складовою латентності злочинів, що безпосередньо пов'язана з якостями особи злочинця, є вмілий вибір злочинцем жерт­ви. Об'єктом злочинного посягання в таких випадках стають особи, які незаінтересовані в оприлюдненні факту вчиненого злочину. Злочинець враховує, що для такої жертви завдана їй шкода буде незначною порівняно з тим, що вона опиниться в центрі уваги правоохоронних органів.

На латентності окремих злочинів істотно позначається пси­хологічний тиск на потерпілих з боку злочинця: умовляння, підкуп, шантаж, погрози, залякування. При вчиненні тяжких злочинів або настанні тяжких наслідків злочинці можуть за­стосовувати матеріальні стимули. Факт неповідомлення жерт­вою злочину у правоохоронні органи про злочинне посягання на її права й інтереси, а також про заподіяння їй матеріальної чи іншої шкоди у кримінологічній літературі дістав назву ла­тентної віктимності.

Мотивами, що утримують потерпілих від заяви про вчине­ний злочин, можуть бути небажання оприлюднення інтимного боку життя, страх, відсутність віри у професіоналізм правоохо­ронних органів і їх здатність розкрити злочин, бажання уник­нути зайвих проблем тощо. Іноді характер вчиненого злочину обумовлює причетність до нього потерпілого, який за несприят­ливого вирішення справи опиняється в ролі жертви. До таких злочинів належать, зокрема, шахрайство і хабарництво. При­четність потерпілого до вчиненого злочину в таких випадках є основною причиною їх латентності.

Одним з важливих факторів латентності злочинів, який без­посередньо стосується поведінки свідків, осіб, причетних до зло­чинів, а також потерпілих, є відсутність дієвого механізму за­безпечення безпеки осіб, які сприяють розкриттю злочинів і здійсненню правосуддя. Незахищеність цих осіб від протиправ­ного впливу, який може здійснюватись у вигляді підкупу, умов­ляння, погроз, шантажу, тимчасової ізоляції й навіть фізичного усунення, спонукає їх ухилятися від виконання громадянсь­кого обов'язку.

До факторів об'єктивного характеру, що сприяють латент­ності злочинів, належать також незадовільна матеріально-тех­нічна забезпеченість як оперативно-розшукових підрозділів, так і правоохоронних органів взагалі. На ефективність їх діяль­ності істотно впливає недостатність спеціальних технічних за­собів, автомототранспорту, сучасних засобів інформаційного за­безпечення, криміналістичної техніки.

На особливу увагу заслуговує штучна латентність, що зумов­люється як недоліками у реєстрації, обліку і статистичній звітності, так і суттєвими прорахунками й недоліками в діяльності правоохоронних органів, а також зловживанням і халатністю з боку посадових осіб, на яких покладено функції розкриття й розслідування злочинів. Особливу небезпеку ста­новлять дії посадових осіб, які умисно приховують інформацію про злочинну діяльність підлеглих, а також умисна нереєстрація заяв і повідомлень про злочини, що надійшли до правоохо­ронних органів, під різними приводами, що здійснюється з ме­тою створення уявної ефективності діяльності правоохоронних органів, пов'язаної з розкриттям і розслідуванням злочинів. На латентність злочинів впливають також однобічність і неповно­та у розкритті й розслідуванні злочинів правоохоронними та судовими органами, внаслідок чого не встановлюються всі епі­зоди злочинної діяльності й не всі винні особи притягуються до кримінальної відповідальності. Одним з факторів, що вплива­ють на латентність злочинів, є також неправильна юридична кваліфікація злочинів (умисна або помилкова) відповідним органом розслідування або судом. Так, пограбування кваліфі­кується як крадіжка, злісне або особливо злісне хуліганство — як звичайне хуліганство.

Належний рівень організації реєстрації й обліку злочинів є однією з центральних організаційно-управлінських проблем боротьби із злочинністю, оскільки відіграє важливу роль у за­безпеченні повноти й об'єктивності інформації про показники стану злочинності та реального контролю за нею.

Досліджують латентну злочинність за допомогою прийомів і методів, які умовно можна поділити на дві групи.

До першої, соціологічної групи належать соціологічні прийо­ми і способи вимірювання латентної злочинності й визначення латентності окремих видів злочинів. Це спостереження, опиту­вання, анкетування, експертні оцінки, огляди віктимізації на­селення, контент-аналізи матеріалів преси.

До другої, оперативно-слідчої групи входить сукупність при­йомів і способів виявлення прихованих злочинів, які застосо­вують в оперативній та слідчій діяльності правоохоронні органи. Серед них вирізняють способи виявлення латентних злочинів, які тією чи іншою мірою пов'язані з господарською діяльні­стю юридичних осіб. З огляду на важливість об'єкта дослід­ження вони створюють підгрупу методів економіко-правового аналізу.

Необхідно також ураховувати сучасні розробки методики вимірювання латентної злочинності на основі модульного аналі­зу конструювання соціуму, в основу якого покладено систем­ний підхід до дослідження суспільства загалом і, зокрема, такого соціального явища, як злочинність. При цьому широко використовують сучасні комп'ютерні технології, за допомогою яких можна не тільки розраховувати показники, що стосують­ся латентних злочинів і латентних злочинців, а й визначати тенденції розвитку латентної злочинності.

7. Стан, тенденції, риси та кримінологічні аспекти злочинності в Україні. На підставі аналізу криміногенної обстановки в Україні вченими кримінологами визначаються характерні ознаки злочинності, що виявляються під час розслідування кримінальних справ та притаманні сучасній ситуації.

Для України, яка нині перебуває у складних, суперечливих за своїм змістом, неоднозначних за наслідками процесів реформування, зміни суспільних відносин, однією із проблем, що необхідно розв’язувати, є протидія криміналізації суспільства та сучасним формам і видам злочинності.

Незважаючи на загальну тенденцію зниження чисельності злочинів, висновки кримінологічних досліджень щодо поширення і характеристики злочинності не дають підстав для оптимістичної оцінки. Статистичні дані не можуть бути підставою для висновків про тенденцію зниження рівня злочинності в Україні, оскільки вірогідність статистичних показників злочинності викликає сумніви при порівнянні з іншими даними та аналізі процесів, що відбуваються в суспільстві. Такий висновок підтверджено в аналітичному дослідженні МВС України: на сьогодні існує досить значна різниця між фактичною і зареєстрованою злочинністю. Поза реєстрацією залишається певна кількість злочинів.

Сучасна злочинність набуває нових ознак, які безпосередньо негативно впливають на криміногенну ситуацію в державі, стає дедалі жорстокішою та небезпечнішою. З 1996 р. зростають кількісні показники злочинності  саме за тяжкими злочинами. Так, порівняно з 1996 р. у 2000 р. збільшилась кількість: умисних вбивств з 1 785 до 4 896, тобто більш ніж у 2,7 разу; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з 3 345 до 8 429, тобто більш ніж у 2,5 разу; грабежів з 6 550 до 29 327 (у 4,5 разу); розбійних нападів з 1 266 до 5 391 (у 4,3 разу); крадіжок державного та колективного майна у 3,1 разу.

Серйозну загрозу становить бродяжництво і жебрацтво. Йдеться про соціальне середовище, яке формується з осіб, що розшукуються правоохоронними органами за скоєння злочинів, а також раніше судимих, які не виправилися під час відбування покарання. На рахунку цієї категорії злочинців у 1998 році кожне сьоме вбивство і зґвалтування, третій - розбійний напад, п'яте - пограбування, десяте - хуліганство.

Невтішні характеристики злочинності неповнолітніх. У кримінологічній літературі зазначається, що більш тривожної проблеми, ніж злочинність неповнолітніх, на сьогоднішній день нема. До цього можна додати такі аргументи:

а) понад 40 тисяч неповнолітніх ніде не навчаються і не працюють;

б) близько 70 тисяч підлітків стоять на обліку правоохоронних органів;

в) 95% підлітків ніде подітися у вільний час;

г) близько 20 тисяч дітей залишаються без батьківської опіки в результаті сімейного неблагополуччя - пияцтва, алкоголізму, наркоманії;

д) щорічно 49% сімей розривають шлюб.

Серед засуджених підлітків 40% - з неповних сімей.

Злочинність неповнолітніх збільшилась майже втричі, а молодіжна - в 2,5 рази. Таке становище характерне й для жіночої злочинності. За останні 10 років її питома вага в загальній масі злочинності зросла з 12 до 17%. У посадових і економічних злочинах частка жінок становить 35-40%. Кількість виявлених злочинів у сфері економіки за останні 10 років зросла на 39%. Значно збільшилась питома вага крадіжок, 75% з них складають розкрадання індивідуального майна громадян, причому майже третина припадає на квартирні крадіжки.

Триває зростання злочинів вчинених з необережності, пов'язаних з використанням технічних засобів, а також злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.

Тенденція зростання кількісних показників за окремими (найбільш небезпечними для суспільства) злочинами залишається у 2000—2001 рр. Наприклад, вчинення економічних злочинів, що заподіюють найбільшу шкоду державі, збільшилося з 6,3 тис. у 2000 р. до 6,7 тис. у 2001 р. Злочинна діяльність у економічній сфері у 2001 р. завдала державі збитків на суму 510 млн грн.

Щодо цього цікава та правильна оцінка злочинності В.В. Ленєєва, який вважає, що реальний рівень злочинності не дає підстав для заспокоєння, оскільки політичні спекуляції не мають нічого спільного з реальним її рівнем. Злочинність розвивається за своїми дуже складними законами, які залежать від соціально-економічних і політичних процесів у державі.

Головне в сучасній злочинності — це не кількісні її зміни, а якісні перетворення, вираженням яких слугує поява нових видів злочинів, що раніше рідко траплялися, зростання її масштабів, зухвалість і жорстокість дій злочинців, проникнення злочинності в усі структури держави, вихід її за межі однієї країни та набуття нею форми міжнародного співробітництва.

До боротьби з такими її формами правоохоронні органи нашої держави виявилися не готові та не були в змозі негайно створити відповідні засоби реагування. Науковці відставали у проведенні аналізу нових видів злочинів і своєчасно не надали рекомендацій та методики щодо протидії їм. Крім того, суспільство стикнулося з таким новим явищем, як з’єднання владних структур зі злочинними угрупованнями, створення злочинних угруповань мафіозного типу, що виявилося найбільш небезпечним для суспільства.

Нині надзвичайно важливо чітко усвідомити нові якісні параметри, характеристики, яких набув процес криміналізації суспільства, ті зміни, які відбуваються в кримінальному середовищі. Вивчення сучасної злочинності має важливе значення не лише в соціологічному і криміногенному аспектах, а також для криміналістики, яка має розробляти методи діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею. Дослідження криміналістичних аспектів зазначеної проблеми ще не привернуло належної уваги вчених та практиків і до цього часу залишається недостатньо розробленою. Слідча практика не одержує науково обґрунтованих криміналістичних рекомендацій з методики розслідування нових видів злочинів, що, безперечно, перешкоджає проведенню ефективної боротьби зі злочинністю.

На підставі досліджень та аналізу стану злочинності можна визначити загальні її тенденції, які негативно впливають на ефективність розкриття та розслідування злочинів. До них слід віднести:

по-перше, консолідацію злочинних угруповань, значне покращання їх озброєності, технічне оснащення та підготовку до вчинення злочинів.

по-друге, зміну тактики і форм протиправної діяльності, участь кримінальних структур у легальній діяльності комерційних підприємств. У зв’язку з цим, формується і зміцнюється своєрідна криміналізована економічна еліта, яка прагне влади і робить усе для проникнення у владні структури;

по-третє, створення стійких міжрегіональних і міжнародних кримінальних структур в Україні, які контролюють найнебезпечніші та водночас найприбутковіші сфери злочинної діяльності, серед яких слід назвати: наркобізнес, торгівлю людьми, злочинність у фінансово-банківській сфері тощо;

по-четверте, розширення корупції, злиття злочинності з владними структурами, активний пошук відповідальних посадових осіб, які б захищали інтереси злочинних угруповань щодо функціонування тіньової економіки та відмивання незаконно здобутих коштів.

Вивчення сучасних ознак злочинності в Україні дозволяє визначити її характерні риси, серед яких:

- стійкий, плановий і законспірований характер злочинної діяльності;

- наявність організаційно-управлінських структур з виконанням керівних та ідеологічних функцій в організованих злочинних формуваннях;

- наявність матеріальної бази, що виявляється у створенні різних грошових фондів для підкупу посадових осіб різних рівнів, інвестування злочинної діяльності, соціальна підтримка членів злочинних формувань;

- застосування системи планомірної нейтралізації (або недопущення впровадження) будь-яких форм соціального контролю за злочинною діяльністю з використанням власних структур розвідки і контррозвідки, підкуп шляхом розробки і використання заходів цілеспрямованої, планомірної протидії правоохоронним органам;

- політизація організованої злочинності, активне поширення злочинної ідеології;

- наявність корумпованих державних чиновників, які створюють умови недопущення викриття злочинних діянь та нейтралізують дії правоохоронних органів;

- створення організованих злочинних угруповань мафіозно-кланового типу, які постійно та професійно займаються злочинною діяльністю, використовують для цього державні інститути та владні структури;

- зрощування і кооперування різних злочинних формувань з міжнародним злочинним криміналітетом.

На підставі проведеного аналізу можна виокремити криміналогічнчні аспекти сучасної злочинності, серед яких: організованість, професіоналізм, масштабність, міжнародність (транснаціональність), корумпованість, активна протидія розслідуванню. Кожний із зазначених елементів відбиває одну зі сторін злочинності. Одні показники відбивають зміни всієї злочинності (почастішали випадки вчинення злочинів з корисливих мотивів і жорстокості дій злочинців, підвищення їх  професіоналізму), інші — лише відображають її складові частини (організовану, міжнародну).

Першим із зазначених аспектів є організованість, що є найважливішим компонентом злочинності. Цей аспект слід розглядати: по-перше, як з’єднання дій кількох осіб для вчинення злочинів; по-друге, як особливу форму діяльності спеціально створеної групи осіб, що здійснюється постійно та спрямована на досягнення певного злочинного результату. Найчастіше цей аспект розглядається саме як особлива форма злочинної діяльності.

У найближчому майбутньому серйозною проблемою буде організована і професійна злочинність, яка перебудовує свої ряди. Цей висновок ґрунтується на тому, що нині злочинці сконцентрували в своїх руках великі капітали, мають всі необхідні технічні засоби, контролюють не лише нелегальний бізнес, але й фактично всю злочинність, намагаються проникнути в парламент, державний апарат і правоохоронні органи. Намагаються заволодівати прибутковими підприємствами через компаньйонство (вкладають гроші в їх розвиток), нав'язують співробітництво в інших формах, займаються вимагательством, готові до скоєння будь-яких злочинів.

Окремі вчені вважають організовану злочинність вищою формою професіоналізму сучасної злочинності, суттю якої є пристосованість до виживання і забезпечення найбільшої результативності діяльності. Але таке визначення не цілковито відбиває зміст цього поняття.

На сьогодні організована злочинність здійснює значний вплив на соціально-економічний і політичний розвиток держави та становить одну із найнебезпечніших її ознак. Вона контролює вагому частину тіньового капіталу, протиправної діяльності, що пов’язано з відмиванням та легалізацією "брудних" грошей, шахрайством з фінансовими ресурсами, рекетом, нелегальною міграцією, наркобізнесом, незаконною торгівлею зброєю, радіоактивними матеріалами, автотранспортом тощо. Результати досліджень показують, що 90 % підприємств перебувають під "наглядом" злочинних угруповань. Організовані злочинні угруповання тотально контролюють комерційну і певним чином державну торговельну мережу.

Тому організовану злочинність можна визначити як кримінально-упорядковану і функціонуючу систему впливу на суспільство, оскільки у неї є реальна можливість економічно забезпечувати підпорядкування кримінальному диктату не лише злочинців, а й законослухняної маси громадян.

З 1999 р. офіційно спостерігається зменшення кількості злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, проте, зниження кількісних показників доводить, що злочинні угруповання змінюють тактику діяльності, вживають заходи, які ускладнюють їх виявлення та знешкодження.

Нині триває вдосконалення професіоналізму злочинців, підвищення їх рівня озброєності, оснащення сучасними технічними засобами, вчинення злочинних дій жорстокими способами. Сучасні злочинні формування характеризуються високою адаптацією до нових економічних умов, постійним шліфуванням  методів злочинної діяльності. Характерним є те, що вони, змінюючи тактику своїх дій, переходять до завуальованої і легальної участі в діяльності комерційних структур, стають співзасновниками фірм, банків, страхових компаній тощо для досягнення головної мети таких дій — отримати прибутки для свого збагачення та впливати на розвиток держави. Обов’язковим її атрибутом стає корупція. Високий рівень згуртованості й організованості злочинних організацій, їхня корумпованість і продуманість системи захисту від правоохоронних органів створює додаткові труднощі у боротьбі з нею.

Слід зазначити, що злочинець став значно розумнішим, обізнанішим, у тому числі про прийоми і методи, що використовують правоохоронні органи, а злочинні угруповання вже не можуть здійснювати свою діяльність без уміння переборювати перешкоди, що створює держава, без вишукування нових способів і засобів вчинення злочинів. Вивчення механізму вчинених злочинів дають підстави стверджувати, що сучасні злочинці стають дедалі витонченішими і винахідливішими при здійсненні злочинної діяльності. Це зумовлено кількома чинниками: підвищенням освітнього рівня злочинців; проходженням ними "школи" злочинного досвіду в злочинному середовищі; використанням професійних навичок колишніх працівників правоохоронних органів, які перейшли у злочинні структури; високою технічною оснащеністю професійних злочинців.

Характерними ознаками сучасної злочинності, які відрізняють її від інших етапів, є масштабність і системність дій. Масштабність відбивається як у територіальних параметрах діяльності злочинних угруповань, які поширюються на регіон, усю країну, або кілька країн, так і в розмірах діяльності. Нині більшість вчених одностайні в тому, що злочинність, і особливо організована, це явище, що відрізняється просторовим розмахом і переростає межі просто вчинення злочинних дій у співучасті. Часто вона охоплює регіони або галузі народного господарства, її дія поширюється не лише в межах однієї держави.

Злочинність постає у вигляді системи, що складається з самостійних, стійких і органічно пов’язаних між собою елементів:

1) представників тіньової економіки; саме злочинців — кримінальних авторитетів, осіб для яких вчинення злочинів стає постійним заняттям;

2) корумпованих представників (чиновників) державних структур усіх рівнів.

Вивчення сучасної злочинності, на підставі масштабності і системності її дій, уможливлює констатувати, що з 70-х років почалося становлення феномена злочинності якісно нового типу — мафіозного.

Сучасній злочинності притаманно: взаємна допомога ресурсами, спеціальна підготовка, замовлення зброї, конспірація, використання методів та технічних засобів, що застосовують у своїй роботі оперативні працівники; знищення речових доказів та, час від часу, позбавлення життя спільників, які потрапили у поле зору правоохоронців.

Передумовою успішності та масштабності існування злочинності, а також її характерною ознакою є корупція, яка за своїм змістом є процесом продажу влади як товару. Корупцію можна визначити як спільну діяльність злочинців та посадових осіб державного апарату з метою досягнення конкретних цілей злочинної діяльності та одержання особистої вигоди. Використання корумпованого державного апарату надає злочинцям можливість втручатися в усі сфери суспільного життя, впливати на прийняття політичних та економічних рішень, дозволяє не лише користуватися інформацією, необхідною для здійснення їхньої діяльності а й одержувати допомогу в протидії правоохоронним органам, впливати на законодавчу, виконавчу і судову сфери функціонування держави.  Не слід, думати, що раніше не існувало корупції та зв’язків злочинців з посадовими особами держави, що їх ніколи не підкуповували та не використовували у своїх злочинних цілях. Але ці взаємовідносини були невпорядковані, відрізнялися від сучасних дій таких, як системність, планомірність, врахування політичних та економічних інтересів певних злочинних угруповань.

Злочинні угруповання на сьогодні мають величезні фінансові й економічні можливості, не контрольовані ні державою, ні суспільством, власну систему безпеки та здійснюють активну протидію державі щодо боротьби з ними. Тому, вважаємо, що у сучасній злочинності виявляється такий аспект, як проведення активної протидії правоохоронній діяльності, розкриттю та розслідуванню злочинів. Протидія здійснюється для прикриття злочинної діяльності та забезпечується через встановлення корумпованих зв'язків з представниками владних структур та правоохоронних органів, формування в органах державної влади впливового лобі, що безпосередньо чи опосередковано забезпечуватиме політичні інтереси злочинних угруповань, вжиття заходів, які гальмують розслідування кримінальних справ (залякування свідків та потерпілих, знищення речових доказів тощо).

Останнім часом органи слідства дедалі частіше стикаються з протидією  розкриттю і розслідуванню злочинів. За даними досліджень з активною протидією розслідуванню стикаються 82 % начальників РУВС, 76,5 % оперативних працівників, 75,4 %  слідчих прокуратури, 54,6 % слідчих ОВС та 50,4 % громадян. Для організованої злочинності характерна особлива форма протидії, яка виявляється у наявності спеціалізованої функції забезпечення безпеки. Вона, поєднуючись з конспірацією, полягає у створенні контррозвідувальних і охоронних структур, розробленні сценаріїв поводження учасників злочинного угруповання у випадку затримання і притягнення до кримінальної відповідальності, щоб не постраждала організація і її керівники тощо та характеризується постійністю, системністю, високим рівнем організованості та надійності.

Нині злочинність виходить за межі однієї країни, набирає ознаки міжнародної ("транснаціональної", термін, який найчастіше використовується у науковій літературі). Соціально-політичні зміни, що відбуваються протягом останніх років у державах колишнього СРСР безпосередньо вплинули і на характер сучасної злочинності в Україні, яка набуває таких міжнародних (транснаціональних) особливостей: 

- встановлення зв’язків із закордонними злочинними угрупованнями;

- використання зарубіжного кримінального досвіду, методів вчинення злочинів та захисту своєї діяльності;

- використання міжнародних зв’язків нелегальних поставок товарів та послуг, цінностей, переведення валюти і грошових коштів за кордон.

Злочинці та злочинні організації дедалі ширше розгортають та проводять транснаціональні операції не лише через зміну кон’юнктури ринку, а і для того, щоб ухилитися від заходів правоохоронних органів. Тому вони прагнуть знаходитися в районах найменшого ризику для своєї діяльності, щоб звідти займатися постачаннями нелегальних товарів і послуг на ті ринки, де можна отримати максимальний прибуток. Така діяльність набуває значних масштабів, що дозволяє говорити про появу так званих "транснаціональних злочинних організацій", тобто організованих злочинних груп, які базуються в одній державі, а діють в іншому чи кількох іноземних державах зі сприятливою ринковою кон’юнктурою. За даними Міністерства внутрішніх справ найпоширенішими для України сферами міжнародного співробітництва злочинних угруповань є викрадення автотранспорту, торгівля людьми, незаконна міграція та злочини, пов’язані з наркотиками.

Наведений аналіз сучасної злочинності та вивчення вищезгаданих ознак дозволяють сформулювати стратегію діяльності держави щодо боротьби з нею, а також розробити заходи реагування на нові злочинні вияви. Кожна із зазначених ознак характеризує злочинність загалом і притаманні їй конкретні форми.  Але боротьба зі злочинністю не є суто правовою проблемою. Нині вона набуває політичних, соціальних  та економічних рис.

У XXI століття ми вступаємо не тільки з багатьма невирішеними економічними й соціальними проблемами, але й із значним рівнем злочинності. Він завжди чутливо відображає стан суспільного організму. В останні роки наша країна опинилася в умовах економічної кризи, загострення багатьох соціальних протиріч. Це, звісно, викликає наростання соціальної напруги, девальвацію традиційних моральних цінностей, дестабілізацію громадського порядку, і, як наслідок, зростання злочинності.

Цілком очевидно, що гострота проблем у сфері боротьби зі злочинністю стає потенційною небезпекою для держави та вимагає неординарних рішень, кардинальних змін стереотипних підходів до її розв’язання, конкретних дій саме в результативно-практичному вигляді. Якісно новим формам злочинності необхідно протиставити відповідні засоби реагування держави. Слід розробляти нові форми контролю та методи боротьби зі злочинністю, враховуючи при цьому пріоритетність інтересів людини і громадянина, необхідно враховувати інтереси окремої людини та створювати гарантії забезпечення її права на вільний розвиток.