2. Координація присудка й складеного підмета. Підмет на кшталт "брат із сестрою" координує присудок у формі й однини, і множини.

Однина присудка вказує на одного активного суб'єкта дії (власне, тільки він і є граматичним підметом, а іншим іменником чи займенником виражено додаток). Множина присудка вказує на рівноправність двох суб'єктів дії, на їх паритетну участь у виконанні дії: Брат із сестрою пішов у театр. Брат із сестрою пішли в театр. Коли до складу таких підметів як перший компонент уходить особовий займенник я, ти, він, тоді присудок має стояти в однині: Я зі Степаном пішла в театр. Ти з Оксаною пішов у театр.

З підметом, що складається із числівника та іменника, присудок координується в однині й у множині (Це не стосується тільки тих числівників, які закінчуються на один: П'ятдесят один чоловік працював у полі. П'ятдесят одна особа працювала в полі). Однина присудка наголошує на кількості предметів, а множина - на дії. При іменниках, які позначають назви істот, здебільшого присудок має форму множини, а при іменниках - назвах неістот - форму однини. Якщо до складу підмета входять числівники до десяти (крім один), то присудок частіше має форму множини.

Коли використовують числівники на позначення великої кількості, переважає присудок у формі однини. Коли при числівнику є слова років, літ або слова лише, тільки, всього, присудок має форму однини; коли при підметах є постпозитивні означення (зокрема, займенник всі), присудок має форму множини.

Форму однини має присудок, коли числівник у складі підмета вказує на приблизну кількість (уживається зі словами на кшталт більше, менше, близько, понад тощо): Близько тридцяти студентів склало іспит на "відмінно".

Числова частина підмета може бути виражена іменником із числовим значенням (ряд, низка, частина, більшість, меншість, юрба, решта тощо), тоді присудок також має форму однини: Більшість студентів склала іспит на "відмінно". Форма однини обов'язкова, коли при іменнику з кількісним значенням є узгоджене означення або в складі підмета є іменник на позначення абстрактного поняття. Множину тут маємо тоді, коли: 1. друга частина підмета є багатоелементною (Більшість студентів, аспірантів, викладачів прийшли на мітинг); 2. присудок віддалений від підмета (Більшість студентів, які прийшли на мітинг, проголосували за текст ухвали); 3. присудки однорідні (Більшість шахтарів не підтримали профспілкових лідерів і не розпочали страйку)2.

Складений підмет може бути виражений словосполученням. Якщо в ньому нема слова у формі Н.в., з яким координується присудок, то присудок стоїть у третій особі однини, а в минулому часі - в середньому роді: "Ой не ходи, Гоицю, та й на вечорниці" йде (йшло) на сцені вже другий сезон. Якщо в словосполученні є два іменники в Н.в., то треба додавати слово з родовим значенням, з яким і координувати присудок: Роман "Війна і мир" екранізований декілька разів. При підметах – словосполученнях один одного, один за одним тощо - присудок може мати форму й однини, і множини: Один одного вчить. Один одного вчать.

3. Координація присудка й однорідних підметів. За наявності узагальнювального слова присудок координується з ним. При однорідних підметах (без сполучників), виражених формою однини, присудок стоїть у множині або в однині (за прямого порядку слів - у множині).

Множина присудка обов'язкова за прямого порядку слів при підметах - назвах осіб: Іван, Петро пішли додому. З підметами - назвами неосіб - присудок координується за змістом або з найближчим підметом: Сатира, гумор виявляються (-ється) в тексті. Ті самі правила регулюють і випадки, в яких підмети вжито з єднальними сполучниками. Якщо перед однорідними підметами є означення, виражене займенником кожний, то присудок має форму однини: Кожний студент, аспірант має пам'ятати про це. За непрямого порядку слів зазвичай використовують форму однини (навіть тоді, коли один з підметів має форму множини). При однорідних підметах, ужитих із єднальним сполучником ні...ні, присудок може мати форму й однини, і множини.

Якщо використано розділові сполучники, то присудок має форму однини: Іван чи Петро пішов додому раніше. Якщо підмети при цьому виражені іменниками різних родів або чисел, то присудок має форму множини: Іван чи Галя пішли додому раніше.

За використання протиставних сполучників присудок координується в числі й роді з найближчим підметом (Прийшов Іван, а згодом усі його брати); якщо при підметі є заперечна частка не, то присудок координують з реальним суб'єктом, дія якого стверджується: Нарис, а не стаття став предметом аналізу1.

4. Узгодження означення та прикладки з означуваним словом. Здебільшого означення узгоджується в роді, числі й відмінку з означуваним словом. Іменники особа, персона, назви професій узгоджуються за граматичним принципом: Наталія Сергіївна - наш директор. Степова - молодий професор. Інколи означення стосуються прізвища, тому й узгоджуються з ним: Горезвісна доцент Н.Андрєєва не може «поступатися принципами».

При однорідних членах означення, яке стосується двох іменників, може стояти в однині й у множині. Однину використовуємо тоді, коли за змістом ясно, що означення пояснює два іменники. Якщо ці іменники належать до різних родів, то означення узгоджується з найближчим іменником: Наша сатира й гумор. Українська преса й радіо.

При одному іменникові може стояти кілька означень. Якщо вони перелічують різновиди предметів, то іменник може мати форму й однини, і множини. Однина іменника: Н вказує на зв'язок означуваних предметів, зокрема термінологічний, на їх семантичну близькість (доконаний і недоконаний вид); В уживається, коли означення поєднані протиставними чи розділовими сполучниками (дубовий або буковий листок; дубовий, а не буковий листок); Н уживається здебільшого при означеннях, виражених займенниками або порядковими числівниками (третій і четвертий курс; твій і мій друг; той і цей комп'ютер).

Множина іменника підкреслює наявність декількох предметів, істот, зокрема й за вживання порядкових числівників: Гарний і розумний хлопці. Перший і другий призи. При постпозитивних означеннях іменник стоїть у множині: роди чоловічий і жіночий; комп'ютери перший і другий; зошити той і цей.

Прикладка з означуваним словом узгоджується у відмінку, коли це: 1. чоловічі чи відмінювані жіночі прізвища (студентові Петренку, студентці Петришиній); 2. назви населених пунктів (крім складених назв та вживаних нечасто іншомовних назв маловідомих населених пунктів) (до міста Львова, але до міста Кривий Ріг, до міста Аахен).

Не узгоджуються у відмінку: і 1. назви станцій (до станції Львів); 2. назви гір, островів, мисів, озер та ін. (до гори Говерла, на острові Куба); 3. умовні назви (газет, книг, готелів, суден, підприємств тощо) (до готелю "Космос", на шахті "Гігант", газеті "Поступ'); 4. астрономічні назви (на планеті Земля); 5. офіційні назви держав чоловічого роду (офіційні назви держав жіночого роду здебільшого узгоджуються) (до Республіки Парагвай, до Ісламської Республіки Пакистан, до Князівства Ліхтенштейн, але до Республіки Франції, до Республіки Польщі, до Республіки Куби).