Аналіз використання робочого часу.

Метою аналізу використання робочого часу є виявлення причин відхилення від плану його фонду за окремими елементами структури: втратам робочого часу, що плануються (чергові, додаткові відпустки, час хвороби та ін.) і тим, що не плануються (прогули, неявки з дозволу адміністрації, простої та ін.).

В процесі аналізу визначаються відхилення від плану середньої фактичної тривалості робочого часу в годинах і середньої кількості годин роботи одного робітника. При цьому слід звернути особливу увагу на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу за таких обставин: неявка на роботу з дозволу адміністрації, прогули ,цілодобові простої; внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку; обліковий брак продукції.

Проте не облікові втрати робочого часу можуть бути значно більшими. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва і управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов’язані також із непродуктивною роботою, тобто: випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку; випуском непотрібних для виробництва кінцевої продукції деталей (некомпетентне виробництво); списання на збитки загублених або вкрадених деталей; несанкціонованим виробництвом іншої “лівої” продукції.

Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями.

Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.

Кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу.

Основою для аналізу використання робочого часу є баланси робочого часу у людино – днях та людино – годинах.

При аналізі розраховується система показників: коефіцієнт використання встановленої тривалості робочого дня і робочого періоду (місяця, кварталу, півріччя, року), номінальний фонд робочого часу, інтегральний коефіцієнт використання робочого часу.

Коефіцієнт використання встановленої тривалості робочого часу визначається діленням середньої повної фактичної тривалості робочого дня на середню встановлену його тривалість.

Коефіцієнт використання встановленої тривалості робочого періоду розраховується діленням середньої фактичної тривалості робочого періоду на середню встановлену його тривалість.

Коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу (К_ном) визначається:

де П^зв і П^баз – відповідно втрати робочого часу в звітному і базисному періоді, відсотків або годин;

Ф^зв і Ф^баз – відповідно номінальний фонд робочого часу в звітному і базисному періоді, год.

Коефіцієнт ущільнення робочого дня (К_уп) визначається :

,

де Q_і – кількість і-тих операцій, які підлягають вивченню та узагальненню досвіду; t_i та t_ф – витрати праці відповідно на і-ю операцію за матеріалами узагальнення передового досвіду та за дійсними нормами

Коефіцієнт ущільнення робочого дня характеризується інтенсивністю праці, тобто насичення працею кожної одиниці робочого часу.

Щільність робочого дня впливає на підвищення продуктивності праці:

,

де - приріст продуктивності праці за рахунок щільності робочого дня.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи, спрямовані на скорочення втрат робочого часу і пов’язані з ним непродуктивні виплати заробітної плати. При цьому особливу увагу слід звернути на поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.