- •Основи роботи в scilab
- •Користування Scilab Виклик довідки
- •Робота в редакторі
- •Робота з Workspace
- •Команди керування середовищем
- •Засоби програмування. Оператори і команди
- •Створення .Sce та .Sci файлів
- •Конструкції мови
- •Короткий синтаксис і приклади основних конструкцій.
- •Основні команди і оператори мови SciLab та їх призначення
- •Робота з векторами і матрицями
- •Створення векторів та матриць
- •Звертання до елементів матриць і векторів
- •Логічні функції над масивами
- •Знищення рядків, стовпців, елементів
- •Створення матриць спеціального виду
- •Інші операції над масивами
- •Елементарні операції над векторами і матрицями
- •Множення і ділення векторів і матриць
- •Функції обробки даних для матриць і векторів
- •Можливості вводу і виводу неграфічної інформації
- •5. Робота з графікою
- •Двовимірні графіки
- •Трьохвимірні графіки
- •Контурні графіки
- •Гістограми
- •Зображення геометричних фігур
- •Експорт зображень
- •6. Графічний інтерфейс (gui)
- •Основні функції gui
- •Створення діаграми
- •Основні блоки Xcos
- •8. Висновки
- •9. Література
Звертання до елементів матриць і векторів
Доступ до елементів вектора відбувається за допомогою індексу в круглих дужках після імені масиву, в якому зберігається вектор.
Елементам масиву можна присвоювати нові значення, вони можуть приймати участь у виразах, з них можна формувати нові масиви. Для того, щоб певні елементи одного вектору помістити в інший у заданому порядку, існує індексація за допомогою вектору.
Доступ до елементів матриці відбувається за допомогою двох індексів – номерів рядка та стовпця, також в круглих дужках після імені матриці. Розміщення елементів матриці в пам’яті визначає ще один спосіб звертання до них. Матриця А розміру m на n зберігається у виді вектору довжиною m, в якому елементи матриці розташовані один за одним, по рядках:
[A(1,1) A(1,2) …A(1,n) … A(m,1) A(m,2) …A(m,n)].
Тому, для доступу до елементів матриці можна використовувати лише один індекс, який задає порядковий номер елементу матриці в загальному векторі.
Зручним є також спосіб звертання до цілих блоків елементів векторів або матриць. Для цього використовується індексація за допомогою двокрапки – «:». При цьому до двокрапки вказується перший елемент блоку, після – останній. Якщо треба виділити з матриці цілий рядок або стовпець, то в якості одного з індексів слід вказати номер цього рядка, або стовпця, а інший індекс замінити двокрапкою.
Таблиця 3.4. Звернення до елементів матриці
Команда |
Результат виконання |
Коментар |
v=[1,5,6,7] |
v = 1 5 6 7 |
Утворився вектор-рядок |
v(4) |
ans = 7 |
Звертання до 4-го елементу вектора «v». |
v(2)=0 |
v = 1 0 6 7 |
Зміна значення 2-го елементу, приводить зо зміни у векторі. |
u=[v(3);v(1);v(4)] |
u = 6 1 7 |
Формування нового вектору «u» з елементів «v» |
ind=[4 2 1] |
ind = 4 2 1 |
Формування вектору індексів |
w=v(ind) |
w = 7 0 1 |
Утворення нового вектора «w» з елементів «v», у послідовності вказаній у векторі «ind». |
w2=[w,v] |
w2 = 7 0 1 1 0 6 7 |
Об’єднання векторів «w» та «v» у новий вектор - «w2» |
w2(3:5) |
ans = 1 1 0 |
Звертання до блоку елементів вектора «w2». |
Таблиця 3.5. Прикади операцій над матрицями
Команда |
Результат виконання |
Коментар |
m=[3 4 5 6 21 -4] |
m = 3 4 5 6 21 -4 |
Утворення матриці «m» |
m(2,3) |
ans = -4 |
Доступ до елемента матриці. |
m(1,2)*m(2,2) |
ans = 84 |
Вираз з елементів матриці |
m(5)
|
ans = 5 |
Індексація за допомогою порядкового номеру |
m1=[m;m-2] |
m1 = 3 4 5 6 21 -4 1 2 3 4 19 -6 |
Утворення нової матриці «m1» на основі «m» |
m2=m1(2:3,:) |
m2 = 6 21 -4 1 2 3 |
Утворення нової матриці «m2» з блоку елементів «m1» |
v=[1,5,6,7] |
v = 1 5 6 7 |
Утворився вектор-рядок |
m3=[m3;v(2),v(3)] |
m3 = 21 -4 2 3 19 -6 5 6 |
Об’єднання матриці «m3» і частини вектора «v». |
m3=[m3,v'] |
m3 = 21 -4 1 2 3 5 19 -6 6 5 6 7 |
Об’єднання матриці «m3» і транспонованого вектора «v». |
m3(1:4,2:3)=1 |
m3 = 21 1 1 2 1 1 19 1 1 5 1 1 |
Заповнення частини матриці заданим значенням. |