3. Співвідношення закону і прецеденту

У державах англо-американського типу правової системи правовий прецедент домінує, як форма права, над нормативно-правовим актом.

Закони й інші нормативні акти є лише основою для формування правового прецеденту і вирішення конкретних справ. Це дає можливість, опираючись на закони, упорядковувати, редагувати систему права, пристосувати її до нових умов.

Статут (закон) з'явився раніше прецеденту. Спочатку він обмежувався внесенням виправлень і доповнень до судової практики, але поступово посів істотне місце в правовому регулюванні суспільних відносин. В останній чверті XX ст. закон набув такого ж самого значення, як у правових системах романо-германського типу, і міцно утримує ці позиції й нині.

Закон в Англії — акт, прийнятий в установленому порядку в однаковій редакції обома палатами парламенту і санкціонований (підписаний) монархом. Крім законів до офіційних правових актів ще відносять правила, встановлені виконавчою владою(королевою та її міністрами).

Всі закони Великої Британії мають рівну юридичну силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування. Це випливає із принципу парламентського верховенства, відповідно до якого закон може бути прийнятий лише парламентом, і всі закони мають рівний статус [24, 557].

Незначна частина законів визнається конституцією. Вона не є кодифікована і являє собою систему норм законодавчого і судового походження, покликаних обмежувати свавілля влади і забезпечувати права і свободи людини. Конституційними законами є: статус особи, виборче право, структура, повноваження і взаємовідносини палат парламенту, статус монарха, організація територіального і місцевого самоврядування.

Мало уваги приділялось кодифікації, лише в останні два десятиліття відбувається очищення законодавства від нечинних актів, а також об’єднання в єдиний акт нормативних положень різних законів щодо одного положення.

Щороку парламент приймає сотні нових законів з питань, які мають бути уточнені(зміна загального права); не виникали під час розвитку загального права(створення норм, що не існували раніше).

У судово-прецедентній системі функціонування нормативно-правових актів може користуватись судовою практикою їх застосування, їх судовим тлумаченням.

Законодавство є головним двигуном правової реформи. Практично всі норми, які належать до складу і юрисдикції сучасних судів і до процесу, що до них застосовується, є статутними. Велика кількість деталей принципів англійського права міститься зараз у законі [ 8, 218] .

Головними привілеями законодавства є те, що можна створити нові принципи права, відміняти застарілі чи категоричні норми права.

Англійська класична теорія вбачає у законі другорядне джерело права, що здатне тільки доповнювати і вносити низку поправок до норм права, що створюються судовою практикою. У ньому слід шукати не принципи права, а лише рішення, що конкретизують принципи, які відпрацьовані судовою практикою [10, 271].

У країнах англо-американського типу правової системи прецедент діє паралельно із законом, а не лише за його відсутності (для заповнення прогалин). Це означає, що конкретний суд і адміністративний орган виконує нормотворчі функції навіть за наявності відповідного закону.

При колізії закону і прецеденту пріоритет завжди буде на боці закону. Але правозастосовчий орган пов'язаний не лише текстом закону, але й актами тлумачення закону в попередніх посадових рішеннях, тому оцінювати закон як джерело, що стоїть вище прецедента, було б неправильним [ 8, 219].

Згідно із традиційною англійською концепцією, закон – не є нормальною формою вираження права, а завжди виступає чужорідним тілом в системі англійського права.

У правовій системі США закон відіграє більшу роль ніж у Великій Британії. Розвиток права тут в багатьох важливих сферах регулюється законодавством. Усі закони США поділяються на федеративні і закони штатів. Особливе місце серед федеральних законів належить Конституції США [10, 275]. Вона є актом, яким передбачено не тільки конституційний лад країни, але й проголошено сам факт створення держави і суспільства. Важливо підкреслити можливість тлумачення Конституції Верховним Судом США.

Особливістю права США є відносно більша поширеність кодексів(цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального ті ін. ).

Незважаючи на те, що роль закону в країнах англо-американського типу правової системи зростає роль правового прецедента не зменшується. Вважається, що закон, щоб не перетворитися на «паперовий», а на чинний потребує прецедентів [24, 559].

По суті, норма закону набуває реального змісту після застосування її у суді. Закон «вливається» у прецедентну систему, стає її доповнюючою частиною, слугує її вдосконаленню і розвитку.

На відміну від романо-германського типу правової системи, де існує підзаконна нормотворчість виконавчих органів влади, в Англії вона споконвіку відсутня. Не було актів, які видавалися б «у виконання законів». Традиційним є «делеговане законодавство» — делегування парламентом своїх повноважень щодо прийняття нормативно-правових актів королеві, уряду, міністерствам, особливо в таких сферах, як охорона здоров'я, соціальне страхування, приватне судочинство. «Наказ у Раді», який видається урядом від імені королеви і Таємної ради, є найвищою формою делегованого законодавства. Оскільки парламент передає частину своїх законотворчих функцій відповідному органу, юридична чинність такого роду актів прирівнюється до закону. Вони підлягають виконанню всіма громадянами. Проте суд має широкі можливості розсуду щодо законів. Делеговане законодавство і прості виконавчі акти можуть бути офіційно їм скасовані.

На місцях існує так звана автономна правотворчість — акти місцевих органів влади, деяких установ і організацій: англіканської церкви, профспілок, різних компаній — залізничних, будівельних, транспортних, газових, юридичного товариства тощо. Вони є локальними, оскільки поширюються на відповідну територію або обов'язкові лише для членів організації, в якій прийняті. Такі акти наближаються до актів правозастосовних органів і є підзаконними.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в англо-американських державах закон і прецедент існують паралельно із домінуванням останнього.

Основою формування є судові прецеденти, а закони лише закріплюють принципи, відпрацьовані судовою практикою. Але при колізіях закону і прецедента перевага надається саме закону. Закон відіграє дещо більшу роль у США, де існує і писана конституція, і кодифікація окремих галузей. Та, незважаючи на це, роль судової правового прецедента не зменшується.

Розділ 2. судовий прецедент як джерело права в правовій системі різних народів.