Звукова партитура фільму

Використання музики в кіно почалося ще за часів німого кінематографу. Всім відомі так звані тапери, виконавці, які німий фільм супроводжували грою на музичному інструменті в міру свого розуміння смислового і ідейного спрямування фільму. Цю музику кожний тапер (музикант, який супроводжував фільм грою на музінструменті) творив без погодження з автором, але необхідність звуку відчували і виробники, і прокатчики, і глядачі.

Режисери намагалися передати звук усіма відомими їм засобами. Для передачі шумів показували джерело звуку, наприклад, собаку, який гавкає, або піаніста за роялем. Для відчуття ритму створювали метричний монтаж, який чергуванням зміни довжини і крупності кадрів вводив глядача у певний ритм. Або просто писали “звучить музика”. Глядач був обізнаний з такими прийомами і все розумів. Але з появою звуку все змінилося. З'явився, так званий, звуко-зоровий монтаж і, відповідно, звуко-зоровий образ.

Спочатку режисери захоплювалися новими можливостями передачі реальних звуків для створення більшої подібності до життя. Але дуже скоро зрозуміли важливість музики, яка супроводжувала зображення. Теоретичні обгрунтування і практичні роботи С.Прокоф‘єва, І.Дунаєвського, Д.Шостаковича довели необхідність музики як важливого засобу кіно.

Музика в екранному творі

Намітилися два шляхи використання музики в кіно: самостійна, спеціально написана музика і музика, що була створена без відношення до кіно, але за задумом режисера мала необхідні властивості для втілення конкретних завдань конкретного фільму.

Музика ділиться ще на внутрішньокадрову ( замотивовану) і закадрову, (невмотивовану).

Внутрішньокадрова музика завжди є драматургічним компонентом, а часто і сюжетною складовою фільму. За допомогою такої музики дійові особи спілкуються. Наприклад: дійові особи слухають музику, реагують на неї (пісні закоханих), музичні номери, які виконують герої і виправдані ситуацією, вони є необхідними по драматургії (композитор чи виконавець творять у кадрі). А є ще фільми чи передачі, повністю присвячені концерту або музичному твору (фільми-опери). Внутрішньокадрова музика в них є необхідним компонентом. Вона створює атмосферу сцени, підкреслює почуття, допомагає зрозуміти стан героїв і смислово висловлює думку авторів, їхнє ставлення до героїв і подій.

З’являючись час від часу, така музика у перехідних місцях від події до події зв’язує шматки в один вузол, цементує елементи композиції, організовує в єдине ціле направлення фільму.

Закадрова музика звучить як супровід і доповнення до драматургії, для підсилення її або для зіткнення зображення і звуку за принципом контрасту. Хоча з такою музикою ні сюжет, ні дійові особи, ні драматургія не зв‘язані, це збагачує її драматургічне навантаження. Закадрова музика має більш широке поле діяльності, бо вона не залежить від конкретних подій і є виявленням підтексту, несе навантаження по створенню загального емоційного настрою, навіть з’єднує розрізнені шматки якимись зовнішніми ознаками. Закадрова музика вільна у використанні власних художніх засобів. Звідси і ширший діапазон та можливості використання.

Найголовнішим завданням режисера і композитора при роботі над фільмом є створення звуко-пластичного образу. Це відноситься як до фільму в цілому, так і до музичної характеристики кожної дійової особи чи кожної сцени.

“Зримість образів на екрані є безперервною, значить, і звукова лінія повинна теж бути безперервною, бо кожен кадр має звучати (звідси звуко-зрима образність кадру), як природна, реалістична риса предмету, що з’єднують у собі визначеність зовнішнього зримого образу (пластика) і наповненість внутрішню (музика) і становлять собою звуко-пластичний образ. Це не сума складових, суміш елементів, а нове утворення в результаті складних реакцій між ними. Будучи по художній природі носієм емоцій, музика часто стає природним виразником думки”. (В.Ілляшенко. Книга режисури.)

Музика, що служить виявленню ідейно-смислових акцентів, що підсумовується протягом всього фільму в емоційно-смислове виявлення ідей твору, є найбільш продуктивним засобом вираження. Функції музики в кіно надзвичайно різноманітні. Музика є елементом, складовою як змісту, так і форми. Музика виконує емоційні навантаження і є раціональною функцією у побудові конструкції.

Музика є суб’єктивним фактором вираження, авторським голосом і інтонацією, і об’єктивним, незалежним фактором. Музика створює своєрідну емоційну атмосферу фільму, особливо, в картинах музичних Музика допомагає виявити характер і глибше розкрити психологізм персонажів, доповнює їх характеристиками і повніше розкриває їх внутрішній світ. Музика допомагає розкриттю соціальної і національної характеристики, створює колорит. Таким чином, чим важливіші драматургічні функції виконує музика, тим більше сплетений в ціле звуко-зримий образ, тим яскравіше, чіткіше, продуктивніше допомагає музика у змалюванні характерів персонажів, змалюванні побуту, тим більший її вплив на глядача, тим цінніша її роль в кіно, а значить, і в музикально-естетичному вихованню народу.

Мелодія, що звучить на початку чи у титрах, настроює глядача на відповідне сприйняття всього фільму. Наділяючи героїв індивідуальними музичними фразами, можна підкреслити особливості їх характеру і поведінки. Музикою розділяють чи об’єднують різні сцени в один епізод, позначаючи межі, і дають глядачу можливість перемкнутися на сприйняття нової дії. Особливо важко обійтися без музики у перехідних кадрах, що показують дорогу. Заміщаючи музикою природний звуковий фон, викликають певний настрій, або маскують дефекти інтершуму. Мелодійною фразою можна заінтригувати глядача або привернути його увагу, спровокувати сміх, напругу, розчулення, навіть, страх, жах.

Тиша, що раптово наступила, підкреслює значення вимовлених слів, значущість моменту.

Мелодія має відповідати характеру дії на екрані. Так, швидке розгортання подій бажано супроводжувати енергійною музикою, виконаною у швидкому темпі. А періодичні, циклічні дії повязати з музичним темпом. Під емоційну музику не можна показувати буденні речі і розгортати мало напружені події, оскільки це може бути сприйнято як натяк на щось цікаве, і глядач потім розчарується. Картини природи традиційно супроводжують певні мелодії.

Для виду рівнини, широких степових просторів підійде плавна, некваплива музика.

Тиха лісова річка або дзюркотливий струмок поєднуються з лірічною мелодією.

Для ранку в легкому тумані і крапельок роси на траві підходять звуки ріжка або сопілки.

Вдалим супроводом тихого теплого вечора з легкою недомовленістю стане романтична тема.

Гори, скелі та інші вертикально зорієнтовані об’єкти (дерева, будівлі) краще показувати під драматичну напружену музику, оскільки вертикаль асоціюється із небезпекою.

При підборі музики слід пам’ятати, що відомі твори можуть викликати у різних людей свої асоціації, спогади, які не співпадають з авторськими.

Окремо є необхідність сказати про особливості зйомки музичних фільмів чи кліпів. Музична складова таких проектів створюється і записується перед зйомкою, а не після, як це буває у випадках озвучування фільмів і передач.