1. Поняття та основні характеристики психологічної підготовки

Термін «психологічна підготовка» найчастіше використовується для позначення широкого кола дій тренерів, спортсменів та менеджерів, які спрямовані на формування і розвиток психічних процесів та якостей особистості спортсменів і є необхідними для спортивної підготовки. 2

При цьому розуміється, що психологічна підготовка сприяє ефективному проведенню інших видів підготовки (загальної фізичної, спеціальної фізичної, теоретичної, тактичної, технічної), а також є умовою успішного виступу на змаганнях. Рідше цей термін застосовується для характеристики педагогічної діяльності тренерів, які вирішують задачі підвищення психічної готовності спортсменів.

Вперше проблема психологічної підготовки спортсменів була висунута в радянській психології спорту на 1-й Всесоюзній нараді по психології спорту. Саме з 1956 р цей розділ підготовки став розглядатися як складової в комплексному педагогічному процесі і отримав назву психологічної підготовки. 3

Під психічною готовністю спортсмена розуміють стан спортсмена, набутий унаслідок підготовки , і який дозволяє досягти певних результатів у змагальній діяльності. 3

Психологічна підготовка – один з аспектів використання наукових досягнень психології, реалізації її засобів та методів для підвищення ефективності спортивної діяльності. У зв'язку з цим психологічна підготовка тісно пов'язана з підвищенням психологічної культури спорту, з міждисциплінарною взаємодією наук про спорт. 4

Нарешті, досить суттєвим понятійним компонентом психологічної підготовки в спорті є взаємодія видів підготовки (психологічної, фізичної спеціальної, технічної, тактичної, теоретичної). Найчастіше психологічна підготовка розглядається як один із видів підготовки. У цьому випадку їй, поряд з іншими видами, відводиться певна роль у плануванні тренувального та змагального процесів, назначаються відповідні цілі, форми і методи. Такий підхід спрощує вирішення організаційних завдань і структурування підготовки, проте є проблематичною для вирішення задач системної взаємодії різних її видів.

Дослідження особливостей особистості спортсменів високого кла­су, дозволили встановити риси харак­теру, типові для найсильніших спортсменів:

• почуття переваги й суспільної впевненості;

• самовпевненість і підвищена готовність обстоювати свої права;

• завзятість;

• незговірливість;

• емоційна стійкість;

• висока цілеспрямованість;

• зкстравертованість;

• змагальна агресивність. 5

Спортсменам високого класу, у порівнянні зі спортсменами неви­сокої й середньої кваліфікації, властива ефективна пізнавальна діяль­ність, що проявляється в загостреній увазі, підвищеній здатності до сприйняття й оцінки ситуації, умінні переборювати тривожність, за­непокоєння, труднощі, що виникають. У той же час загострені почут­тя суперництва, переваги, самовпевненості, завзятості небезпечні ан­тигромадськими поведінковими реакціями.

Властивості особистості взаємопов’язані зі специфічними особли­востями виду спорту. Наприклад, найбільш значимими властивостя­ми особистості, що визначають ефективність та надійність змагальної діяльності в спортивних іграх, є наступні:

• у мотиваційно-вольовій сфері — змагальна мотивація, саморе­гуляція, вольовий самоконтроль, рішучість;

• в емоційній сфері — емоційна стійкість, стабільність і завадос­тійкість, тривожність;

• у комунікативній сфері — високий персональний статус у спор­тивно-діловій і неформальній галузях взаємин. 6