Принципи державного прогнозування:

1. Для держави показники цих документів не є юридично обов’язковими, а лише слугують орієнтиром для суб’єктів господарювання. Такі програмні документи називають індикативними (орієнтованими).

2. Щорічні прогнози повинні використовуватися для розробки щорічних програм, а також для формування показників державного бюджету.

Закон України „Про поставки продукції для державних потреб” від 22 грудня 1995р, та ст. 13 ГК визначають, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб’єктів господарювання, незалежно від форм власності.

Законодавством передбачається обов’язкове прийняття державного замовлення для де яких суб’єктів господарської діяльності:

- державні підприємства;

- орендні підприємства створені на базі цілісного майнового комплексу державного підприємства;

- казенні підприємства, акціонерні товариства, в яких контрольний пакет акцій належить державі;

- суб’єкти господарювання, які офіційно визнані монополістами на ринку певного товару.

Управління – прийняття компетентними державними органами у встановленому порядку завдань, щодо оперативних питань господарської діяльності.

Це ліцензування окремих видів господарської діяльності, державна реєстрація суб’єктів господарювання, реєстр зовнішньоекономічних контрактів тощо.

Контроль - здійснення компетентними державними органами перевірки ступеня відповідності напрямку і результатів діяльності господарюючих суб’єктів вимогам законодавства та іншим обов’язковим вимогам щодо здійснення господарської діяльності.

Це дотримання статутів, положень, нормативів, мінімумів тощо.

Нормативне регулювання – встановлення компетентними органами правил, які регулюють господарську діяльність.

За допомогою нормативного регулювання визначається:

- правове становище всіх суб’єктів господарювання;

- встановлюється порядок здійснення господарських операцій і процедур;

- визначається порядок вирішення господарських спорів (юрисдикційне регулювання);

- відбувається формування механізму захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарської діяльності (охоронне регулювання).

Від форм державного керівництва економікою слід відрізняти методи державного управління економікою.

Метод державного керівництва економікою – це передбачені діючим законодавством способи впливу держави на поведінку господарюючих суб’єктів з метою отримання необхідного державі результату.

Існують два основних методи державного керівництва економікою: адміністративні; економічні.

Адміністративні методи – це такі способи впливу на поведінку господарюючих суб’єктів, коли результат, необхідний державі досягається шляхом прямого наказу компетентного державного органу, який підлягає обов’язковому однозначному виконанню.

Як приклад це методи:

- примусова реорганізація господарюючого суб’єкта, який займає монопольне становище;

- примусова ліквідація суб’єкта господарювання у випадку визнання його банкрутом;

- реєстрація;

- видача ліцензій;

- податкові ставки;

- видача державного замовлення для тих суб’єктів, для яких це обов’язково.

Виконання є обов’язковим в силу дії правової норми, якою цей орган уповноважується на відповідні дії.

Про те при застосуванні адміністративних методів господарюючий суб’єкт має право оскаржити в судовому порядку правомірність таких дій.

Крім того, якщо у результаті виконання наказу у господарюючого суб’єкта виникли збитки, він має право стягнути ці збитки в судовому порядку.

Економічні методи – це такі передбачені чинним законодавством способи впливу на поведінку господарюючих суб’єктів, коли результат, що вимагається, досягається через економічний інтерес виконавця. Економічними методами є:

- податкові пільги тим господарюючим суб’єктам, що здійснюють діяльність в якій заінтересована держава;

- державне кредитування окремих видів діяльності.

При застосуванні економічних методів у суб’єкта господарювання є можливість вибору своєї поведінки. На сьогодні держава розуміє пріоритетність економічних методів, як більш характерні для ринкових відносин.