Роль психологічних впливів і стратегій у вихованні

Психологічні впливи дають змогу педагогові проника­ти у дію найпотаємніших механізмів психіки людини, управляти дитиною навіть усупереч її бажанням. Психо­логічний вплив передбачає, що одна людина намагається підтримати, схвалити, прийняти (скоригувати) поведінку іншої. Психологічна взаємодія можлива завдяки фізично­му контакту, передавальному імпульсу руху (наприклад, фізичний дотик тощо), а також повідомленню інформації, наділеної певним сенсом (дистантна психологічна взаємо­дія). Результат психологічного впливу проявляється у змі­ні емоційних станів, поведінки людини.

Психологічна взаємодія здійснюється відповідно до та­ких стратегій:

1) об'єктна (реактивна) стратегія психологічної взаємо­ дії. Вибір її пов'язаний з трактуванням психіки людини як пасивного об'єкта і продукту впливу;

2. маніпулятивна стратегія психологічного впливу. Для цієї стратегії теж характерний погляд на дитину як на пасивний об'єкт. Вона ґрунтується на навіюванні (це необхідно зробити), придушенні сумління як внутрішньо­го цензора і прагненні до саморозвитку;

3. розвивальна (діалогічна) стратегія психологічного впливу. її основою є віра в конструктивне, активне начало дитини, опора на неповторність та унікальність особисто­сті (особистісний підхід у взаємодії педагогів і вихован­ців). Тільки у рівноправному діалозі з дитиною передають­ся реальний настрій, емоційна відвертість, співбуття. Зав­дяки цьому у педагога та учня створюється однаковий емоційний стан, формуються ідентичні прагнення.

Співпраця вчителя і учнів будується на принципах дові­ри, віри у найкраще і творче начало в іншому. За спостере­женням психологів, особливу функцію впливу на дитину здійснюють оцінки. Позитивні оцінки підкреслюють дося­гнення, підбадьорюють, стимулюючи особистісне зростан­ня. Відсутність оцінок здійснює протилежний вплив, є най­гіршою. Якщо при цьому вчитель одних дітей оцінює, а ін­ших — ні, то це дезорганізовує окремих учнів, провокує невпевненість, пригноблює активність, уповільнює особистісний розвиток дітей. Крім того, це свідчить про неоднако­ве ставлення педагогів до дітей, невміння виявляти до них чуйність, розуміти їх.

Розвивальна стратегія виховання ефективна, якщо пе­дагог враховує вікові та індивідуальні особливості дітей. Завдяки цьому він зможе уникнути помилок у вихованні: використовувати яскраві приклади, не моралізувати; пе­реконувати, але не змушувати; рідше вдаватися до пока­рання; розвивати мотиви поведінки; впливати на дитину за мінімальної емоційної напруженості.

Сформовані критерії вихованості, ефективний вихов­ний вплив проявляються у позитивних зрушеннях у пове­дінці вихованця, його інтересі до спілкування з педагогом, схваленні виховного впливу, творчому розвитку принци­пів, ідей, цінностей виховного впливу.

3.6. Особистісна орієнтація виховних технологій

Найдосконаліші методики, найінтенсивніші виховні заходи неспроможні забезпечити досягнення виховних ці­лей, якщо відносини у системі «вчитель — учень» будують­ся за суб'єкт-об'ектним типом. За таких умов виховні впли­ви не стимулюють зустрічної активності учнів, наштовху­ються на їхню внутрішню протидію, що нерідко спричинює їх відчуженість, соціальну апатію, девіантну поведінку.